Тетяна Журба: у центрі Сум то Вам пам’ятник стоїть?

Вона – це ядерний вибух, згусток енергії та оптимізму. А ще вона пише вірші і чекає на свого лицаря. Пам’ятаєте, як Серафімович характеризує толстовську Наташу Ростову: «…прелестная, обаятельная,  живая, как ртуть,  удивительно цельная, богатая внутренне»?  Після знайомства з Тетяною Журбою (а її прізвище – повна протилежність її суті) саме ці слова одразу й прийшли мені на думку.

НАША ТАНЯ НІКОЛИ НЕ ПЛАЧЕ

Вона – це ядерний вибух, згусток енергії та оптимізму. А ще вона пише вірші і чекає на свого лицаря. Пам’ятаєте, як Серафімович характеризує толстовську Наташу Ростову: «…прелестная, обаятельная,  живая, как ртуть,  удивительно цельная, богатая внутренне»?  Після знайомства з Тетяною Журбою (а її прізвище – повна протилежність її суті) саме ці слова одразу й прийшли мені на думку.

Знайомтеся: депутат від партії «Рідне місто» по мажоритарному округу, начальник відділу управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою Сумської міської ради.

Тетяна – сумчанка, народилася 25 липня 1984 року, закінчила гімназію №7. Потім було навчання в СумДУ на кафедрі Управління за спеціальністю «Менеджмент організацій».
Після закінчення навчання працювала в органах самоврядування у відділі контролю і в команді міського голови.
Після цього виникла потреба підвищувати кваліфікацію у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

- Тетяно, скажіть, будь ласка, чи легко було витримати вступні іспити?
Так. Мені було дуже легко. Серед 190 чоловік я була 32-ю у рейтингу. У Харкові у вузі є традиція - обирати президентів 4-х земляцтв, які там навчаються. Причому, це має бути чоловік. Більше десятиліття у сумському земляцтві так і було, а в той рік, що я вступила до вишу, Президентом обрали мене, жінку. Отак, звикла перемагати, бо за гороскопом я - Левиця, і досі зупинитися не можу. В цьому році дві важливі події відбулися в моєму житті – по-перше, я стала депутатом, а по-друге, отримала звання магістра державного управління, хоча і довелося довчатися на заочному відділенні.

- А що сталося? Набридло студентське життя у Харкові?
Я людина, яка має постійно рухатися. Мені запропонували посаду начальника відділу управління житлової політики, комунального господарства та благоустрою. Вважаю, що з успіхом витримала конкурс і приступила у Сумах до нових обов’язків. Вже рік я обіймаю цю посаду. Виходить так, що в житті постійно випадає брати участь у конкурсах, перегонах. Тільки-но закінчився один життєвий іспит, як довелося позмагатися за право представляти інтереси сумської громади у міській раді. До речі, перемогла я у дійсно гідного конкурента, що насправді працював на окрузі, із розривом усього у 76 голосів.

- Тетяно, а Вам було не страшно одразу перейти на керівну посаду, в новий колектив?
Ні, тоді мені було просто цікаво: чи зможу? Та й люди, з якими я працювала раніше, чомусь повірили в мене і переконали: «Таню, ти зможеш». А от по-справжньому страшно стало місяців через 2. Ніколи, навіть у найстрашнішому сні, не уявляла, що колись буду працювати у цій сфері. Ну, жартували колеги: «Направимо Таню на роботу в ЖКГ, щоб вона його зсередини розірвала». Казали, що оскільки в мене дуже багато енергії, то й направляти її необхідно в мирне русло.

- Які Вам доводиться вирішувати професійні питання зараз?
Справа в тому, що ЖКГ – це така незвідана, утаємничена планета! Є люди, які працюють в управлінні по 10-15-20 років і скаржаться на те, що майже щодня виникають питання, на які вони не можуть відповісти. Настільки це господарство різнопланове і непередбачуване. 

- Що Ви вважаєте найважчим у своїй роботі?
Дуже тяжко при спілкуванні з мешканцями перетравити увесь той негатив, який від них йде. Люди, зазвичай, усі свої біди, навіть особисті, намагаються висловити та ще й назначають тебе, оскільки ти тут працюєш, винуватцем цих бід.

- Що мають робити українці, які не звикли відвідувати психотерапевта?!
Так, у нас тут всі працівники управління добре знаються на трубах і при цьому ще й трішечки психотерапевти.

- Чи бува таке, що і треба б допомогти людині, а нема як, і тоді опускаються руки?
На жаль, дуже часто. Через те, що сфері ЖКГ дуже бракує коштів, але як це пояснити сумчанам? Хоча мій керівник - Ярослав Куц вважає мене останнім у ЖКГ оптимістом. Я вірю в те, що позитивні думки теж змінюють світ на краще.

- Вітаю, нещодавно Вас обрали депутатом. Чому юній, веселій дівчині видалось мало екстриму в житлово-комунальному господарстві і вона вирішила змінювати світ на краще  як народна обраниця?
Насправді мої рожеві окуляри було зірвано ще під час студентської революції. Тоді прийшло розуміння того, що життя має окрім світлого ще й темний бік.

- О, Таню, так значить, у центрі міста то Вам пам’ятник стоїть?
…у тому числі й мені.(Сміється). Після цих подій я брала участь у формуванні коаліції «Воля громади», була членом студентського руху спротиву. Уже в 2006 році я була в списку «Нічного дозору» як кандидат у депутати міської ради. Саме тоді й проходив мій дебют. З того часу з команди і не випадала. Тому, коли Геннадій Михайлович запропонував мені стати кандидатом у депутати по мажоритарному округу, де мешкаю з дитинства, я погодилася майже без вагань – команді потрібні були надійні «штики». (А вона надійна. Перевірено часом).

- А чи маєте Ви  надійні тили? Є на кого спиратися?
Дуже дякую за підтримку своїй родині. Особливо мені допомагала мама. Вона майже 30 років працює вчителем у школі №7, весь наш район її добре знає. Мама – людина з активною життєвою позицією, отже, у всьому мене підтримує. Допомагали мені у виборчій кампанії і шкільні друзі.

- А що можете сказати про власні недоліки?
Взагалі-то, вважаю себе позитивною людиною. Але, є одна вада – завжди ріжу правду-матку прямо в очі.  Якщо відчуваю негатив якийсь до людини, то ніяк його не вдається скрити. Заважає мені ця прямота та безапеляційність: є тільки біле або чорне. А в житті все ж таки існує багато півтонів.  Тому намагаюся навчитися враховувати думку авторитетних колег, навіть, коли вона з моєю не збігається.

 - Як Ви відпочиваєте?
Постійно хочеться виїхати на природу, в спокійних обставинах поговорити з друзями, бо дуже втомлююся на роботі від надмірного спілкування з людьми. Не люблю віртуальне та телефонне спілкування. Лазню дуже люблю. Щосуботи з друзями там збираємося, сидимо душевно. Люблю подорожувати. 
Я дуже змінилася останнім часом – тепер багатьох необдуманих речей не можу собі дозволити, завжди пам’ятаю, що знаходжуся в оточенні виборців, або підлеглих, або ж відвідувачів управління. Складно.

- А що на особистому фронті? «У Контакті» теж написано: «Все складно»?
У мене склалося враження, що в політику йдуть жінки, яким не вистачає драйву в житті, а, можливо, відбувається компенсація: коли отримуєш визнання, професійний ріст,  втрачаєш щось інше. Тому - «все складно». Чоловіки, на жаль, не люблять, коли жінка в чомусь їх перевершує.

- Чи існує якийсь девіз, що супроводжує Ваш рух по життю?
Так, «Пусть меня любят или ненавидят, но пусть никто не относится ко мне равнодушно...»

Спілкувалася Світлана Лук’яненко
Фото - з особистого архиву Тетяни Журби











Фото - з особистого архиву Тетяни Журби