Музей сала, борщу та меду з Великої Писарівки через обстріли було евакуйовано до Сум. Як рятували унікальні експонати — від старовинних рушників до глечиків віком майже 200 років.
У невеликій сумській студії «Мальва» тепер зберігаються речі, які ще недавно були в іншому вимірі — у прифронтовій Великій Писарівці. Вишиті рушники, старовинні глечики, родинні фотографії та побутові речі з приватного музею сала, борщу та меду довелося терміново вивозити через погіршення безпекової ситуації. Сьогодні ця експозиція фактично отримала друге життя у Сумах.
Коли музей доводиться рятувати
У Великій Писарівці на Сумщині ситуація останніми місяцями стрімко погіршується. Селище перебуває під постійними обстрілами, а житлові будинки місцевих мешканців зазнають руйнувань і підпалів.
У цих умовах під загрозою опинився і незвичний приватний музей — музей сала, борщу та меду, який створив житель громади Олексій Скоркін у 2022–2023 роках.
Експонати, зібрані протягом кількох років, могли бути знищені в будь-який момент.
Про ситуацію першою дізналася директорка сумської студії «Мальва» Світлана Смірнова — саме їй зателефонував Олексій Скоркін із проханням допомогти врятувати музей.
«Він сказав, що ситуація дуже складна і експонати можуть бути знищені. Я не роздумувала — одразу поїхала власним авто у Великописарівську громаду», — розповідає Світлана.
Вивозити довелося терміново. Частину речей збирали швидко, без довгих рішень і пакування — головне було встигнути.
Від сільської хати до сумської студії
Після евакуації постало нове питання — де зберігати врятоване. Експонати тимчасово розмістили у сумській студії «Мальва». Так музей фактично почав нове життя вже у місті.
Сьогодні тут — близько сотні предметів: вишиті рушники, жіночі сорочки, куцики, божники, глечики, коромисла, куманці та роботи місцевих художників.
Серед врятованого — понад 50 старовинних рушників із Великописарівщини.
«Деяким із них більше ста років. Є весільні рушники, на яких вишивали ініціали майбутнього подружжя», — розповідає Світлана Смірнова.
Окремі експонати мають ще більшу історичну вагу. Один із глечиків, який вдалося вивезти, — віком майже 200 років. Його виготовили місцеві гончарі з вільнянської глини.
Також вдалося зберегти старі фотографії, зокрема родинні знімки власника музею — прадіда Аврама та прабабусі Горпини.
Пам’ять, яка потребує відновлення
Частину експонатів зараз реставрують у студії «Мальва». Після відновлення експозиція буде доповнюватися новими елементами.
Світлана Смірнова каже, що співпраця з Олексієм Скоркіним триває не перший рік — до повномасштабної війни вони реалізовували спільні культурні проєкти та збирали фольклор Сумщини.
«Тому, мабуть, не випадково саме мені він зателефонував, коли виникла потреба рятувати музей», — додає вона.
Сьогодні музей сала, борщу та меду продовжує роботу вже у Сумах. Його відвідують сум’яни та іноземні делегації, тут проводять уроки народознавства для дітей.
Після завершення війни та відновлення Великої Писарівки всі експонати планують повернути додому.
Нині музей можна відвідати у Сумах щовихідних — на проспекті Михайла Лушпи, 19.