Від першої замітки у районній газеті до десятиліть роботи в обласній пресі. Олександр Вертіль розповів, якою була журналістика на Сумщині та як змінювалося медійне середовище.
Журналіст із Сумщини Олександр Вертіль працює у професії понад 50 років і пройшов довгий шлях у регіональній пресі — від перших публікацій у районній газеті до роботи в обласному виданні. У його біографії — десятиліття редакційної роботи, регулярні відрядження та підготовка матеріалів для обласної преси.
Початок журналістського шляху та перші публікації
Першу замітку Олександр Вертіль написав у 1973 році, ще під час навчання у школі. Матеріал був опублікований у Білопільській районній газеті «Радянська правда».
Після цього він друкувався в районній пресі, а також у сумській молодіжній газеті «Червоний промінь» і в обласній газеті «Ленінська правда».
У 1980 році після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка він за направленням приїхав до Сум і почав працювати в обласній газеті «Ленінська правда».
Робота в редакції та професійна підготовка
Редакція «Ленінської правди» у той час розташовувалася в Сумах на вулиці Петропавлівській, 61. Головним редактором був Олександр Косяк.
«Він одразу направив мене до відділу сільського господарства та харчової промисловості. Цей відділ у порівнянні з іншими вважався одним із найскладніших. Всі журналісти його боялися», — згадує Олександр Вертіль.
Відділ сільського господарства та харчової промисловості очолював Анатолій Тимченко, який вимагав від журналістів глибокого розуміння аграрної тематики.
«Ми щодня в редакції здавали заліки з питань роздоювання та приплоду корів, заготівлі кормів, кислотності жому, щільності кормів», — пригадує журналіст.
Така практика була частиною внутрішньої системи підготовки журналістів, особливо тих, хто працював із сільськогосподарською тематикою.
Перед виїздами у господарства журналісти опрацьовували профільну літературу з агрономії, зоотехніки та економіки сільського господарства.
«Я вивчав спеціальну літературу в галузях зоотехніки, агрономії, економіки сільського господарства. І перед поїздкою вже мав підготовлені запитання до керівництва та працівників», — каже він.
Редакція та умови роботи
У 1980-х роках обласна газета виходила п’ять разів на тиждень. У редакції працювало близько 55 співробітників.
Серед відділів були: відділ пропаганди і агітації, відділ радянського будівництва, відділ сільського господарства та харчової промисловості, відділ культури та відділ листів.
Журналісти отримували зарплату від 80 до 140 рублів, а також гонорари за публікації.
Важливою частиною роботи були регулярні виїзди в райони Сумської області, де журналісти готували матеріали різних жанрів — репортажі, інтерв’ю та нариси.
«Я об’їздив усю область, починаючи від Великої Писарівки і закінчуючи Середино-Будою», — говорить Олександр Вертіль.
У 1981–1983 роках він також здійснював відрядження авіатранспортом.
«З аеропорту міста Суми я літав у відрядження до Середино-Буди. Це був літак Ан-2. По дорозі він робив зупинки у Глухові та Ямполі. Квиток коштував 6 рублів», — згадує він.
Критичні матеріали, підготовлені за підсумками таких поїздок і рейдів, мали помітні наслідки на рівні обласного управлінського середовища. Після їх публікації відповідні ситуації розглядалися в органах влади та профільних структурах, а діяльність керівників господарств ставала предметом службових оцінок і розглядів. У таких випадках журналістський текст фактично виконував функцію фіксації проблем і запуску офіційної реакції системи управління на рівні району або області.
Робота Олександра Вертіля охопила не лише останнє десятиліття існування радянської системи преси, а й період становлення українських незалежних медіа. Після перейменування обласної газети на «Сумщину» він продовжив працювати в редакції ще майже два десятиліття.
Період після 1991 року в Україні став часом трансформації медіасистеми. Якщо раніше більшість друкованих видань працювали в межах державної системи, то після проголошення Незалежності українські медіа поступово почали переходити до нових моделей роботи. Змінювалися засновники та джерела фінансування видань, з'являлися нові редакції, а журналісти отримували більше можливостей для вибору тем і форматів роботи.
Разом із цим змінювалася і роль журналістики. Поступово медіа почали більше орієнтуватися на потреби аудиторії та суспільно важливі теми. Розвиток незалежних видань, а згодом інтернет-медіа та соціальних мереж, вплинув на способи поширення інформації та швидкість роботи журналістів.
Професійний шлях Олександра Вертіля охоплює кілька десятиліть розвитку регіональної журналістики — від роботи в друкованій пресі 1970–1980-х років до діяльності в незалежній Україні. Його біографія дає можливість побачити, як змінювалися умови роботи журналістів і медійне середовище впродовж цього часу. Зокрема, від системи, у якій друковані видання були частиною державної структури, до сучасного медіапростору, де редакції працюють в умовах більшої свободи слова та конкуренції за аудиторію.