Катерина Дьяченко – сумчанка, щаслива мати трьох дітей. До початку війни активно проживала кожен день та брала від нього все: була телеведучою, займалася стилізацією фотозйомок та пропагувала здоровий образ життя. Але після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну про улюблені справи довелося забути. Клопотів додавало й те, що на той момент жінка була вагітна. У цьому матеріалі читайте про історію Катерини, її вимушений переїзд до Швейцарії та досвід пологів закордоном.
Початок війни для Катерини був шоком як, напевно, і для кожного українця. Спочатку жінка вірила та сподівалася, що через тиждень-два це жахіття закінчиться. Але з часом ситуація лише погіршувалась.
«Все дійшло до того, що було просто страшно спати. Постійно дуже хвилювалася за дітей та за себе, оскільки була при надії. Одного дня зрозуміла, що вже не можу ні їсти, ні пити. Стало важко дихати. Думаю, це все через нерви та стрес», - згадує Катерина.
Рішення виїхати з міста сумчанка ухвалила після подій 7 березня. Тоді над обласним центром літали російські винищувачі і пізно ввечері вони скинули бомбу на приватний сектор у районі вулиці Роменської. Через це загинула 21 людина.
«Ці літаки пролітали прямо над моїм будинком. Щоразу в мене завмирало серце від тих звуків, адже я не розуміла куди вони полетять. До того ж, ми проживали неподалік Роменської, буквально через поле. Тож саме тоді зрозуміла: час їхати у безпечне місце», - говорить жінка.
Спочатку родина Катерини планувала їхати у Болгарію, бо там проживали знайомі, які були готові їх прихистити. Але зрештою обрали Швейцарію. Там на них також чекали друзі. Перетнути кордон вдалося з другої спроби, оскільки першого разу її чоловіка не випустили.
«Якщо ви разом з дітьми, рекомендую їхати лише туди, де є знайомі, які нададуть житло та допоможуть перший час. Бо знаю багато випадків, коли сім’ями приїжджали «на обум» в країну, і потім ще довго чекали прихисток, оформлення документів тощо», – ділиться Катерина.
Швейцарія зустріла родину дуже добре. На увесь рік їх забезпечили щомісячними виплатами, яких вистачає на всю сім’ю, враховуючи харчування та засоби гігієни.
«Нам безкоштовно надали житло на увесь рік, діти мають можливість навчатися. Також ми можемо безоплатно користуватися майже усіма медичними послугами. До слова, усі клініки у Швейцарії дуже гарні та значно кращі, ніж в Україні. Обслуговування теж на вищому рівні. Якщо детальніше говорити про перебіг моєї вагітності, то мені пощастило бути на обліку в української лікарки. Як виявилось, жінка родом із Херсона, але вже багато років живе закордоном. Я приїхала до Швейцарії, коли в мене був термін 25 тижнів вагітності», – розповідає Катерина.
У Швейцарії жінка народжувала третю дитину. І, зізнається, це були її найкращі пологи. Для себе обрала варіант народжувати у воді. Йдучи у пологовий зал, жодних речей Катерина з собою не брала.
«Починаючи від підгузків до одягу дитині, закінчуючи усім необхідним для мами – у лікарні мене повністю забезпечили речами. Лікарі були дуже уважні та привітні, намагалися створити усі умови для комфортних пологів. Крім цього, після того як я народила, медсестри завжди допомагали. За необхідності могли змінити підгузок дитині чи навіть покачати на руках. Зазначу, що за пологи я не заплатила ні копійки. Усі витрати покрило медичне страхування», – говорить Катерина.
Буквально через кілька днів після пологів новоспечену матусю виписали з пологового. Коли повернулися з сином додому, їх дуже привітно зустріла власниця будинку, де вони зараз живуть. Деякий час після народження їх постійно навідувала медсестра, перевіряла стан та здоров’я дитини, показувала як робити масаж.
«Місцеві жителі також дали безкоштовно для дитини ліжечко, комод, коляску, автокрісло та ще багато чого. Я безмежно вдячна їм за усю допомогу».
Днями сину Катерини вже виповнився місяць. І зараз вони великою та дружньою родиною продовжують жити у Швейцарії. Та найбільше, звісно, жінка сумує за рідним домом та містом.
«У Сумах зосереджена вся моя робота, там мої батьки та друзі. Я дуже хочу повернутися додому. Але, на жаль, не можу цього зробити через безпекову ситуацію. Поки я не буду впевнена в спокійних та комфортних умовах вдома, буду разом з дітьми у Швейцарії», - зізнається жінка.
Автор: Iрина Дворниченко
Фото з власного архіву героїні
