Сьогоднішня війна Росії з Україною – це черговий ключовий момент в історії нашого народу. Зазвичай, у всьому світі такі події увіковічуються меморіальними і музейними пам’ятками для майбутніх поколінь, щоб суспільство ніколи не забувало ані подвигів своїх сучасників і предків, ані злочинів ворога.
У Польщі на території Аушвіцу створений великий музейний комплекс пам’яті жертв концтаборів, а в Амстердамі нідерландці відтворили окуповане нацистськими військами місто в Музеї руху Опору. Наші ж історичні події довгий час вивітрювалися на фоні загальносоюзних трагедій і перемог.
Лише після здобуття Незалежності ми згадали про Голодомор, про злочини Союзної влади, про злочини Російської імперії на території українців. Сьогодні ж навколо нас відбувається історія, та історія, яку ми не маємо права забувати і повинні прикласти усіх зусиль, щоб наші нащадки знали про сьогодення.
Одним зі способів досягнення цієї мети було б створення музею війни, тож ми поговорили з експертами, чи потрібен він Сумам і як повинен виглядати.
Директор Сумського краєзнавчого музею Владислав Терентьєв говорить, що заклад повинен з’явитися в кожному населеному пункті по всій Україні. Але тільки після війни.
.jpg)
"Музей відображає історичні події, які вже відбулися. На превеликий жаль, триває війна, ми є її свідками. Музейна експозиція ж демонструє події, які вже відбулися, які є осмисленими, дослідженими. Наразі, ми боронимо країну, Збройні сили захищають нашу землю, нашу незалежність, триває спротив агресії. І вже сьогодні стоїть питання про відображення цієї історії у музейному форматі.
Вважаю, що музеї мають збирати фотодокументальні матер’яли, відеофайли, предмети про перебіг воєнних подій на теренах Сумщини матеріал, збирати, відслідковувати події.
А після закінчення війни, безумовно, повинен бути створений музей. Не тільки в Сумах, а в кожній територіальній громаді. Такі експозиції стануть новітніми пам’ятками про події війни, місцями увічнення музейними засобами пам’яті про полеглих військових і цивільних, їх ратний і громадянський подвиг, місцями розповіді про військову звитягу наших земляків.
Яким має бути такий музей? Бажано, окремим закладом, розміщеному в зручному для відвідувачів місці. Найкраще, щоб на конкурсній основі був реалізований архітектурний дизайнерський проєкт новобудови або пристосування існуючого приміщення. Це буде місце роздумів, вшанування, спілкування, місце живої пам’яті, а його експозиція – інтерактивна, знаходиться у постійному доповненні новими матер’ялами, оскільки це відображення подій, які відбуваються в реальному часі, за нашої участі".
Історик В’ячеслав Артюх впевнений, що війна буде відтворена в музеї так чи інакше, але як це виглядатиме залежить від певних речей:
.jpg)
"Якась експозиція за результатами війни, звичайно, повинна бути. Чи буде це цілий музей, а чи лише відділ у краєзнавчому – час покаже.
Як створюватися? Як на мене, конкретно до спеціалістів звертатися треба, тобто до Терентьєва. Бо музей повинен відтворювати осмислену подію. Як осмислювати, як довго будемо пам'ятати цю війну - залежить від багатьох факторів.
Як довго пам’ятатимемо – від кількості грошей, вкладених у культивування цієї пам'яті. Людина, як засвідчує досвід, спонтанно пам'ятає два-три покоління, а далі потрібні спеціальні зусилля. Як осмислюватимемо залежить від специфіки нашої перемоги. Вона й продиктує".
Сергій Гуцан, директор приватного музею «Причал Одіссея», погоджується з необхідністю створення такого музею, але наголошує на тому, що він повинен бути цікавим для відвідувачів.
.jpg)
"Музей повинен бути однозначно. Ця війна націєстворююча, такого, мабуть, аж з часів Хмельницького не було, коли весь наш народ об’єднався і боровся за досягнення спільної мети.
Я впевнений, що хоч як, а такі заклади будуть створені. Будуть і державні музеї, і приватні. Звісно, приватні будуть трішки швидше, простіше, а державні трохи затягнуться, але там все буде красиво, правильно і продумано.
Круто було б, щоб це не залишилося маленькою експозицією десь у великому музеї. Мрія кожного музейника – це окрема будівля, де будуть реалізовані всі задуми авторів, яка буде пронизувати відвідувача історією. Я б хотів, щоб над ним працювали справжні професіонали, щоб це було цікаво відвідувачам. Коли все лежатиме за вітринами, аби тільки на нього дивитися і слухати екскурсовода, це не цікаво. Особливо, дітям. Треба, щоб все це можна було не просто бачити на фото або за склом, треба це відчувати, тобто, якщо там якийсь снаряд – його можна потримати, якщо це розтяжка, то там повинна стріляти петарда. Щоб люди могли зануритися у все це.
І такий заклад має всі передумови, щоб стати таким. Музей найкраще працює з тим, що змушує задуматися".
Автор: Анатолій Сердюк
Фото ілюстративне.
