27 грудня у Білопільській громаді провели в останню дорогу 27-річного Олександра Юрійовича Тимка
27 грудня у Білопільській громаді провели в останню дорогу 27-річного Олександра Юрійовича Тимка
Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника, мужнього бійця та земляка, який боронив українську землю від російського окупанта.
Олександр Тимко, вірний військовій присязі, з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок - до останнього захищав Батьківщину, суверенітет та незалежність України. У запеклому бою з ворогом на Донецькому напрямку наш земляк загинув.
Тіло свого Героя містяни зустрічали зранку, біля рідного дому, а потім живим коридором проводжали його в останню путь. Спершу – до Петропавлівського храму, де було звершено заупокійну панахиду, а потім – на кладовище.
Прощалися з загиблим зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати. Він боровся, як герой та помер, як герой.
Смерть Олександра – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, це біль усієї країни. Справжній патріот, вірний захисник України. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
Розділяємо. Співчуваємо. Але знаємо, що пішов недаремно, бо Олександр був на боці добра.
Тепер його душа у небесному війську оберігає тих, хто бореться, тих, хто перемагає, тих, хто сьогодні тримає небо.
Довідково:
Тимко Олександр Юрійович народився 26 березня 1995 року у Білопіллі. Після закінчення місцевої школи №3 вступив до Іскрисківщинського професійно-технічного училища. Отримавши професію тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, працював у фермерському господарстві «Іскрисківщинське».
У 2016 році Олександр пов’язав життя з армією: проходив військову службу за контрактом. Залучався до участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях. Звільнився старшим солдатом. Однак не зміг займатись цивільними справами, поки на фронті продовжували воювати його побратими. 8 квітня 2020 року підписав контракт та знову продовжив служити заради України.
У червні під час переміщення особового складу з населеного пункту Бахмут Донецької області, зник безвісти.
Нагороджений медаллю «Захисник України».