7 березня у Шостці провели в останню путь Захисників України.
7 березня у Шостці провели в останню путь Захисників України.
У Шостці відбулася траурна церемонія прощання з двома захисниками, які героїчно загинули за батьківщину – Павлом Бардаковим та Ігорем Новіковим.
Павло Бардаков народився 3 серпня 1979 року в селищі Вороніж Шосткинського району. Тут минули його дитячі та юнацькі роки.
З 1984 по 1994 роки навчався у Воронізькій загальноосвітній школі № 1. По закінченню школи вступив до Воронізького професійно – технічного училища № 42, де отримав спеціальність тракториста. В 2008 році навчався та закінчив Глухівський професійний ліцей за спеціальністю «верстатник деревообробних верстатів».
З 2015 по 2022 році працював в Києві монтажником по висотним роботам.
Різноманітна техніка, ремонт машин стали справжнім покликанням в житті Павла, його професією та одночасно хобі. За спогадами дружини Наталії, Павло з будь якого несправного приладу міг зробити «цукерочку». Коли приїздив до батьків в гості, їх хата перетворювалася на майстерню з радіотехніки.
В 2020 році на Новий рік Павло познайомився з майбутньою дружиною Наталією. В тому ж році закохані одружилися.
Павло завжди мріяв про велику сім’ю, де багато дітей, про затишний сімейний будинок. На жаль, війна не дала здійснити ці плани…
Люблячий син та чоловік, який ставився до своїх рідних з великою повагою та розумінням, – таким назавжди Павло залишиться в спогадах своїх рідних.
Павло завжди мав багато друзів, був відданим та вірним товаришем, людиною з великим та добрим серцем.
У 2014-2015 роках році брав участь в антитерористичній операції на сході України.
На початок війни, у лютому 2022 року, Павло з дружиною були в Києві. По поверненню в Шостку разом прийняли рішення, разом прийшли до Шосткинського військкомату та разом вступили до лав ЗСУ, щоб боронити Україну від ворога.
«Ми обов’язково переможемо! Все буде добре!», – так завжди казав Павло.
Павло Сергійович Бардаков загинув 3 березня 2023 року біля населеного пункту Оріхово – Василівка Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність.
Ігор Новіков народився 31 травня 1973 року у місті Шостка. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у міській загальноосвітній школі № 12. Вчителі та однокласники розповідають про Ігоря, як про відповідального та самостійного учня і відданого товариша.
Ігор завжди був підтримкою для матері Валентини, сестри Ірини та племінниці Вікторії. А після смерті батька став для родини надійною опорою в житті.
Після закінчення школи Ігор здобув спеціальність «хімік- технолог» у Шосткинському хіміко – технологічному технікумі.
Ігор з дитинства показав себе різнобічною людиною. Від природи обдарований, активно займався спортом, був членом збірної України з ковзанярського спорту та неодноразово нагороджувався відзнаками за спортивні досягнення. Прихильник активного відпочинку та природи, разом з друзями захоплювався байдарковим спортом.
Гарно малював, робив меблі з дерева, любив слухати музику. Добре ставився до тварин, тому в його домі завжди жили пухнасті улюбленці.
Добрим, сміливим та справедливим згадують загиблого рідні та знайомі. Люблячим та відповідальним чоловіком і батьком запам’ятають його навіки дружина Оксана та син Ілля.
Працював торговим представником у фірмі «Світоч».
У Ігоря були золоті руки та добра вдача… Щоб він не робив, він завжди показував себе з найкращого боку.
У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході України. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Був патріотом, впевненим в перемозі України, про що завжди говорив своїм близьким та друзям.
Усвідомлюючи відповідальність за своїх рідних, бажаючи захистити їх життя, 24 лютого 2022 року Ігор добровільно пішов до військової частини та став на захист нашої Батьківщини.
Ігор Миколайович Новіков загинув 2 березня 2023 року біля населеного пункту Залізнянське Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність.