Прощалися з Героєм в Олександрівці, відспівували у Храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.
Солдат Вадислав Якімов народився 20 липня 1995 року. 19 квітня 2023 року він повернувся на щиті до рідної Олександрівки…
Тут прощалися із Владиславом за місцевим звичаєм, віддаючи останні почесті Героєві.
Вперше відспівували воїна, який загинув через російську агресію, у Храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.
Попрощатися із нашим захисником приїхали односельці, знайомі, усі, хто вболіває за Україну та її мужніх синів і доньок.
Настоятель Храму отець Димитрій у своїй проникливій промові звернувся до присутніх:
- Зараз у цей світлий тиждень важко підібрати слова рідним, близьким, друзям і знайомим. Неоціненна, дорогі браття і сестри, ціна нашого українського духу, наших воїнів. Неоціненна, бо віддають своє власне життя за життя інших. У Святому письмі сказано такі слова, що немає більшої любові над ту любов, хто душу покладе за друзів своїх. Воїн Владислав поклав свою душу не тільки за друзів, не тільки за рідних, а за всю нашу Україну, за увесь наш український народ.
Солдат Владислав Якимов став на захист України у вересні минулого року. Загинув цьогоріч 20 березня від підступного і підлого ворога.
Шлях воїна від Храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії і майже до середмістя громади встеляли живі квіти. Із українськими прапорами уклінно проводжали містяни по обидві сторони центральної вулиці міста молодого мужнього Героя.
Місцем вічного спочинку Владислава Якимова стала Алея Героїв, де тепер разом із побратимами охоронятимуть нас із небес.
Воїна, захисника України Владислава Якимова похоронили із військовими почестями, під звуки Гімну і залпи салюту.
У Героя залишилися мама, сестра та молодший брат…
Щирі співчуття родині захисника України, для яких Владислав навічно залишиться цілеспрямованим, відважним двадцятирічним юнаком. Для усієї Буринської громади також…
Вічна Слава Героям!
Доземний уклін!
