Медицина за кордоном: досвід сумчанок (Польща, Болгарія)

Події 2022 року змусили багатьох представниць прекрасної статі виїхати за кордон. Вони не побоялися наслідків, проблем та можливих нюансів життя у чужій країні. А що робити, якщо здоров’я підведе та змусить діяти тут і зараз? Де шукати підтримку та допомогу? Як орієнтуватися з документами та грошима, яких не так багато. Ми змогли зв’язатися з сумчанками, які виїздили за кордон та залишилися будувати власне життя там. Попиталися у них, де краще медицина та які відмінності вони помітили. Дівчатка із задоволенням поділилися з нами власним досвідом проживання та користуванням медичними послугами у Польщі та Болгарії.

Анастасія Литвиненко, 20 років, Краків, Польща

Медична система Польщі працює для всіх однаково жахливо. Вона набагато гірша за українську. До лікарів потрапити у буквальному сенсі майже неможливо. Навіть, якщо у тебе жар. У швидкій допомозі тебе можуть тримати зі зламаним пальцем до 5 годин, а з температурою – до 10. Була свідком дуже прикрої ситуації, коли маму з дитиною, у якої була висока температура, не приймали у швидкій.

Запис до лікаря робиться мінімум за тиждень, особливо, якщо це стосується зубного. Немає такого, що тебе без проблем приймуть з гострим болем, все одно доведеться чекати, навіть, якщо дуже болить. Я роблю запис до зубного у кінці місяця на кінець наступного, бо ніде ніколи немає місця.

Була одна ситуація, коли у мене піднялась висока температура, і я звернулася до приватного лікаря, який приймав одразу по факту. І те, що він мені сказав – шокувало. За його словами, температура до 37,5 – не вважається критичною. Якщо температура тіла 38 і вище, я повинна одразу прийти до лікаря, щоб він особисто переконався у тому, що у мене жар і видав мені довідку на роботу. Якщо прийти на таку «консультацію» без температури, а просто сказати, що вона була – вас ніхто не стане слухати.

Якщо порівнювати надання послуг в Україні та Польщі, то можу точно сказати, що у нас все набагато краще. Українська медицина більш розвинута, лікарі знаходять шляхи вирішення навіть там, де їх здавалося немає. Не ведуть себе халатно, а піклуються про тебе та ведуть твоє захворювання до моменту вилікування.

Немає такого, що тобі приписали щось та й все, йди додому. А найголовніше – приймають навіть тоді, коли фізичної змоги може не бути. Тобто справжні лікарі, які працюють на благо населення. Нажаль, у Польщі я такого не помітила жодного разу. «Живої» черги немає, тільки за записом, який може бути через півроку.

Взагалі лікарень тут дуже багато: є побільше, є поменше. Так само й приватних кабінетів тих же стоматологів. У цьому плані Польща майже не відрізняється від України. Якщо говорити стосовно мене, то я живу буквально біля лікарні, але не відвідувала її. Останнім часом вирішую усі свої проблеми домашньою медициною. Польща навчить виживати у екстримальних умовах.

У Польщі дуже велика кількість людей, яка використовує страхування, через яке медичне обслуговування може надаватися безкоштовно. Знайома планує робити операцію по стану здоров’я. Всі аналізи вона здавала платно, лікарі до яких зверталася – платні.

Операцію, знову ж таки за записом, назначили через півтори місяці, бо немає раніше місця у лікарні. Але тут і єдиний плюс є, через цю страховку, операція безкоштовна. Тим не менш, аналізи, ліки, лікарі – теж не дешеве задоволення, тому безкоштовна операція виглядає наче приємний бонус.

В основному прийом до лікаря коштує від 250 до 300 злотих (1 злотий – майже 9 гривень), все залежить від його спеціалізації. Послуги стоматолога дуже не дешеві. Звичайне пломбування може вийти від 400 до 550 злотих. А за комплексне лікування 1 зуба, тобто лікування каналів, анастезія, миш’як і пломба – я віддала 2500 злотих. Це майже половина моєї зарплатні. Тобто з цим тут все дуже напряжно. І українцям взагалі не можна жалітися на їх ціни, повірте, 2000 гривень за пломбу – то нормально, бо тут ви віддасте утричі більше.

Анастасія Герман, 20 років, Равда, Болгарія

Перш за все, коли ти приїздиш до Болгарії, то йдеш оформлювати страхування та тимчасовий захист для українців, тут воно називається «закрило». Це потрібно в обов'язковому порядку, адже без нього елементарно не зможеш проживати у цій країні. Після того, як у тебе на руках буде закрило, ти йдеш оформлювати медичну картку. Завдячуючи їй, у будь-якому медичному закладі ти зможеш отримати знижку при лікуванні у когось з лікарів.

Для українців зараз діє безкоштовна медицина, що не може не тішити, але це стосується тільки державних медичних закладів. У приватній лікарні ви зможете отримати тільки знижку, якщо у вас буде картка.

Стосовно напрямків та кількості, тут з цим наче непогано, але й не досить добре. Багато сфер медичних послуг ви зможете зустріти лише у великих містах: Софія, Варна, Бургас тощо. У більш туристичних містах це все досить дорого й мало лікарів та медичних закладів. Тому доводиться їздити до інших міст, щоб отримати рекомендацію фахівця якогось вузького напрямку. Я проживаю у невеликому містечку й у ньому лише лікар-терапевт. Тобто, температуру зіб’є, ліки випише, але на цьому все.

Цінова політика вражає. Мені потрібно було звернутися до лікаря й видалити нерв, запломбувати й такий собі медичний огляд зробити. Це все обійшлося мені у 100 євро (200 лев). З урахуванням того, що пломба випала через місяць. Думаю, тут зрозуміло, що за такі гроші – робота зроблена жахливо. Можливо, це мій такий досвід, а можливо то такі експерти.

У Болгарії немає такого як в Україні, ти не можеш зайти на той самий helsi й записатися на консультацію до лікаря, бо сайти висять. Тут ти береш його номер телефону й особисто телефонуєш або пишеш. Також існує варіант прийти особисто до нього – і він буде кращим, адже тебе приймуть швидше.

Я все думала, що Україна відстає у розвитку медицини та постійно шукала лікарів за кордоном, щоб зробити ту чи іншу операцію на зір. Але ось, я у Болгарії, відвідую того ж стоматолога й розумію, що тут до наших технологій ще йти та йти. Ми набагато випередили їх, і це вражає. Наша медична система обслуговування та надання послуг у буквальному сенсі майже зрівнюється з європейською. Жаль тільки, що зрозуміла я це вже поза межами Батьківщини.

Спілкувалася Біловол Наталія, MistoSumy.com