Священник з міста Калуш Івано-Франківської області отець Володимир приїхав на північ Сумщини, щоб очолити храм Православної церкви України в одній з прикордонних громад.
Отець Володимир розповів про те, чому прийняв запрошення вирушити у далекі краї, та як тепер проводить служби під звуки вибухів. пише Ямпільське інформаційне агентство.
«Коли я отримав запрошення поїхати у ваше місто, то перше, що зробив — це подивився локацію в гуглі та зрозумів, що це червона крапочка поряд з кордоном. Звичайно, що родина і, зокрема, дружина сказали, що це, мабуть, якась авантюра. Але день молитви дав мені відчути, що на душі моїй спокій, а значить така Божа воля і треба їхати», — розповідає священник.
За його словами, він розумів, що поїздка буде важкою, але вкрай необхідною. Зокрема, на неї його надихнув Єпископ Сумський і Охтирський Мефодій.
«Він сказав, що якби у нашому краї була духовність та патріотизм, то ворога тут не було б. Я повністю з ним погодився і сказав: «амінь, Владико». І справді, служіння у храмі розпочиналось з 5-6 парафіян, наступного разу було 10-12, а вчора прийшло 15-17 людей. Виглядає так, що йде рух, йде зростання».
Щоправда, священнослужителя вразив неймовірної краси храм, якого він просто не очікував побачити у прикордонному регіоні.
«Я ділився зі своїми земляками, духовними братами й вони питали, чи не жартую я, чи це не є фотошопом. Я відповів, що це і справді є так. Але він потребує догляду і на одних людських плечах його буде важко підіймати, тут справді потрібна команда, але це не просто, адже край у нас такий напружений, вчора я знову чув вибухи».
Отець Володимир мріє, що через рік храм буде заповнений людьми. Хоча і визнає, що шлях до цього буде довгим і непростим.
«Людське бажання є, щоб вже через рік ми стояли в цьому храмі, як у тому храмі, у який я колись прийшов вперше — «як шпроти у банці». А головне – люди тут спраглі чути, переживати й приймати Господа. Така моя мрія, а коли вона виповниться — Бог знає».
Але і зараз, коли у храмі ще небагато людей, він вважає свою місію надзвичайно важливою, адже його зусиллями мешканці прикордоння мають змогу молитись рідною мовою і просити Бога про захист для наших військових.
«Служби проходять виключно українською мовою, адже наш задум, як сказав владика Мефодій, щоб ми відродили й духовне, і патріотичне життя. Боротись зі злом, яке нас хоче отруїти, знищити, його ж методами немає жодного сенсу, це як підливати масла у вогонь, а ми маємо знайти ту воду, яка погасить це полум’я. Це вода Святого Духа, яка буде виливатись із наших християнських сердець молитвами та ділами праведності. Кожну службу ми маємо інтенції, які люди приносять на Божественну літургію, є окрема молитва за наших воїнів з проханням, щоб Господь їх оберігав, надихав, давав міцності і мужності стояти в обороні й захисті нашого краю».
