17 серпня Жуківка стояла на колінах у «коридорі пошани» під палаючим серпневим сонцем, встеляючи дорогу квітами, віддаючи останню шану захисникові, воїнові Національної гвардії України Сергію Москаленку.
17 серпня Жуківка стояла на колінах у «коридорі пошани» під палаючим серпневим сонцем, встеляючи дорогу квітами, віддаючи останню шану захисникові, воїнові Національної гвардії України Сергію Москаленку.
Смерть Сергія шокувала усіх жуківців. Освічений, вихований, порядний, сміливий, чесний і відважний односелець, якого завжди привітливо зустрічало рідне село.
Сергій вчився у місцевій школі, а з 2013 до 2015 року - у Сумській гімназії -інтернаті для талановитих та творчо обдарованих дітей. Затим – у Шосткинському медичному училищі, відслужив строкову службу, а у квітні 2019 року продовжив службу за контрактом.
У двадцять два роки пройшов військове випробування під час антитерористичної операції.
Чин прощання із Героєм провели настоятель Храму Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець Димитрій, військовий капелан отець Олег, підтримуючи родину загиблого захисника, уклінно дякували за виховання патріота.
Щемливими спогадами, короткою, але потужною біографією свого земляка ділилися Григорій Козаков, Віта Семенюта, побратими.
З усіма військовими почестями, під звуки Гімну України, прощального салюту побратимів, Жуківка душевно прощалася із своїм захисником.
Найболючішою стежиною проводжали Сергія мати, батько, сестра та бабуся, яка обіпершись на костури, прощалася із онуком…
Найболючішою стежиною ішли почесною вартою побратими, найболючішою стежиною став сьогоднішній день у житті Буринської територіальної громади, повідомили в мерії Бурині.