Учора мама воїна Сергія Фесенка, Світлана проводжала одного зі своїх синів до місця вічного і останнього спочинку…
- Люди, не бійтеся того ворога, який вбиває. Ми на своїй землі. Проявляйте, рідненькі, любов, бережіть своїх дітей. Дякую, що провели в останню путь мого синочка. Дякую, що віддаєте йому такі почесті. Це - моя кровиночка, мені так гірко відпускати його.
Господи, зупини цю страшну війну!
Вулицею міста, де живе родина Фесенків, крайні багато місяців через підрив рашистами мосту, курсує чимало транспорту з усіх куточків України. Надто – нашої області. Тож до «коридору пошани» доєднувалися усі, кому доля випала сьогодні їхати Буринщиною.
Серпневі квіти встеляли шлях Сергієві, жовто-блакитні прапори, за колір яких віддав своє життя воїн, майоріли у руках буринців, які проводжали траурний кортеж до Алеї Героїв.
Сергій проходив службу у якості водія. Часто бував на передовій, доставляючи вантажі, особовий склад. Під час одного такого завдання Сергій отримав серйозне поранення. Довго лікувався, але він став у стрій, до побратимів. Мабуть таки, недолікувався… Війна зробила свою чорну справу, підірвала здоров’я Сергія і, врешті-решт, серце воїна не витримало.
Портрет усміхнено Сергія, обрамлений вишиваним рушником усю дорогу тримала недалека сусідка Фесенків. Рушники із червоно-чорними квітами поряд із національним прапором держави вкривали труну воїна.
Усе, що таке дороге за життя Сергію, супроводжують тепер його і у місці вічного спочинку. А державний прапор на вічну згадку про воїна, сина і захисника урочисто переданий мамі Героя, повідомили в мерії Бурині.
