Від «Дурки» до античної «Верижиці»: історія району, який отримав нове життя

Перейменування вулиць внаслідок декомунізації навіть під час повномасштабного вторгнення викликають невдоволення серед населення. Багатьом присвоєння нових назв топонімам здається не на часі. А що, коли перейменування одного провулку може розповісти історію цілої області?

Перейменування вулиць внаслідок декомунізації навіть під час повномасштабного вторгнення викликають невдоволення серед населення. Багатьом присвоєння нових назв топонімам здається не на часі. А що, коли перейменування одного провулку може розповісти історію цілої області?

Саме так сталося з колишнім провулком Менделєєва, що межує поруч із так званою «Дуровщиною».  Завдячуючи перейменуванню, тепер відома мешканцям Хіммістечка місцина адаптує назву Верижиця, яка розповідає античну історію Сумщини.

Що особливого у новій назві – ми дізнавалися у Костянтина Аленінського, члена комісії з перейменування сумських вулиць в рамках дерусифікації та деколонізації України.

«Дурка» на Хіммістечку: міфічна історія та купання слонів у Пслі

«Я завжди замислювався: ну звідки ця назва з’явилася, - починає розповідати Костянтин Аленінський, - але більше з усього мене вразило те, що молодь почала спрощувати назву з «Дуровщини» на «Дурку». Якось я на власні вуха почув, що одна дівчина казала по телефону «Ми тут, на «дурці», підходь». І тоді я вже думав, що з цим треба щось робити. Адже в цілому Дуровщина – це міфічна субстанція, яка не містить у собі жодного контексту»

архівне фото, Ольга Шляжко

За словами Костянтина, за часів радянської перебудови існував такий міф: назвали місцевий район на честь колись існуючої садиби поміщиків Дурових, на території якої було озерце, що збереглося до наших часів. Проте факту існування Дурових немає і садиби там не було, а на карті 40-х років ХХ століття не видно й самого озера.

«Ніхто з істориків не знає за Дурових. Тобто міф за садибу Дурових не підтверджується – в жодних документах немає згадок за це. Вперше ж назва озера з’явилася на карті десь у 50-х роках. Тобто воно з’явилося або 40-х або взагалі у війну. Або десь у 50-у році. Цього достеменно невідомо»
 

карта м. Суми, 1940 рік, фото надав Олександр Десятниченко

Ще однією з версій походження назви Дуровщина є припущення, що один із династії російських циркових артистів і дресирувальників тварин мав дачу на Хіммістечку. У 50-х роках в приміщенні дачі нібито знаходилась школа. Однак, задокументованого факту існування такого майна у власності Дурова не було знайдено. У ХХ столітті цирк Дурових дійсно гастролював по Україні, в тому числі мав виступи і в Сумах.
Так, збереглися світлини купання слонів у Пслі на «Вільному лужку» (територія неподалік від вулиці Героїв Сумщини). Фото датовано 1910 роком.
 

Наразі основною версією появи загадкового озера є те, що воно утворилося під час забудови міста. На місці сучасного озера ймовірно була криничка, що мала відношення до річки Бистра – колишньої протоки Псла.

«Коли ми повертаємо з Харківської на Баси – ось ця дорога є насипною і, за великим рахунком, її можна назвати дамбою. У період активної забудови річку Бистру закопували. Нам відомо, що Чешка є  старим руслом цієї річки. І ось, ймовірно, на колишній Дуровщині була маленька криничка, яка з часом перетворилася на озеро», - говорить Костянтин Аленінський.

Верижиця як сучасна назва міфічної Дуровщини

Дуровщина отримала нове життя 31 травня 2023 року, тоді за рішенням Сумської міськради провулок Менделєєва, колись  названий на честь російського хіміка, було перейменовано на провулок Верижиці. Водночас і прилеглий до провулка район почали називати Верижиця.

Головна ідея популяризації назви Верижиця – це розповісти за античну спадщину Сумщини.

«Верижиці – це прикраси, які датують  II-IV століттями нашої ери. У 2013 році сумську верижицю знайшов Сергій Гуцан (сумський краєзнавець та колекціонер – ред.)  та передав  прикрасу культури пізньої античності до обласного краєзнавчого музею», - розповідає Костянтин Аленінський.

сумська верижиця, фото Сергій Гуцан

Сумська антична культура

Найбільшу концентрацію знахідок верижиць зафіксовано саме в Сумському районі: між Сумами та Краснопіллям.

За першою знахідкою такої прикраси археологи відносять верижицю до Київської культури. Хоча за кількістю знахідок – її сміливо можна назвати Сумською.

«Наш регіон – найконцентрованіше місце цього явища. На околицях Сум та Сумського району кількість знахідок елементів верижиць перевалює за декілька десятків, - зазначає Костянтин Аленінський, - Достеменно невідомо, який саме народ займався створенням цих прикрас. Наразі ця тема ще досліджується. Але ці ремісники точно мали торговельні зв’язки з Римською імперією. Адже самі прикраси виготовлені зі скла та бронзи, тобто з імпортних матеріалів. Є думка, що на території Сумського району була майстерня з виготовлення прикрас, а скоріш за все це була навіть сітка майстерень: ймовірно були й майстерні по Дніпру, на Азові або ж в Криму»

фото Олександр Алфьоров

Наразі верижиця, яку знайшов Сергій Гуцан, зберігається в Сумському обласному краєзнавчому музеї. У 2021 році її було внесено до Державного реєстру національного культурного надбання України.


До чого тут Дуровщина?

Перейменувати провулок Мендєлєєва, що на Хіммістечку та автоматично запропонувати нову назву Дуровщині – це як вдихнути нове життя у район, який окрім міфічних історій не мав тих сенсів, які закладає нова назва.
Оскільки верижиці було знайдено у напрямку Краснопілля, перейменування виправдано ще й з точки зору географії.
Верижиці – це культурна спадщина сумського регіону, яка визначає нашу ідентичність.


 

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: