14 Листопада 2023
1667
Сумчани славяться своїм гонором та цікавими діалектизмами. А слово, у свою чергу, – не просто звук, а й наш інструмент спілкування. І коли цей інтрумент потрібно полагодити – ми звертаємося до того самого майстра – логопеда.
Журналісти MistoSumy.com мали змогу поспілкуватися з логопедом міста Сум – Ковальчук Іриною. Напредодні свого професійного свята – дня логопеда, яке відзначається 14 листопада, пані Іра поділилася з нами проблемами наймолодшого покоління сум’ян, та які ж наслідки принесла нам війна у мовленнєвій сфері.
- Пані Іра, розкажіть трохи про себе, чому обрали саме професію логопеда?
- Взагалі, відверто кажучи, за моєю першою освітою, я економіст, а от у справу життя, тобто логопедію, мене привела власна дитина. Коли був маленьким у віці, коли потрібно розмовляти, він мовчав. Мови просто не було. У цей час я почала усе вивчати самостійно. Протягом якогось часу я допомогла власному синові почати говорити, виховала його, показала різні методики малювання, аплікації.
Мені у свій час доводилося усе вивчати самостійно й досконально, бо дитина неймовірно мотивувала на розвиток, хотілося вчити її. Зараз з цим якось легше: Youtube, Instagram, Facebook. Після цього зрозуміла, що мені дуже сподобалось займатися безпосередньо логопедією. Тому пішла навчатися за цим напрямом.
Я маю 3 вищі корекційні освіти, одна з них логопедичного напрямку: дефектологічна, психолога та напрямок аутизму на ранніх стадіях. Зараз вже завершую третю освіту по напрямку аутизму й гадаю, вона буде останньою. Досвід роботи – більше 20 років, а на приватному секторі – 10 років. Але слід зауважити, що я могла поєднувати працю в закладах освіти та тут, тому можна сказати, що досвіду більше.
- А чи виникало, хоча б на мить, бажання змінити рід діяльності?
- Знаєте, ні. Мені це дуже подобається, я живу цим. Як на мене, люди, обираючи свій фах чи напрям, повинні бути замотивовані працювати по професії, і тоді усе вийде. Я ж замотивована й досі. Не даремно кажуть: «На роботу, як на свято», а дійсно, так і є, тільки тоді, коли ти працюєш на улюбленій. Це про мене. Я працюю з дітьми і це дуже весело, бо кожного разу все йде не за планом, тому що дитина не притримується його ніколи. Її потрібно зацікавити: дати потримати у руцях, можливо покусати чи просто подивитися та й все. А якщо ти не будеш креативним, у тебе буде стандарт – не цікаве заняття на якому дуже маленький відсоток дітей будуть слухати.
- Зараз стає усе більше дітей з порушенням мовлення. Як гадаєте, з чим це може бути пов’язано?
- Є частково ситуації, коли дефекти пов’язані з війною, а є через органічні враження. Затримка мовлення ніколи не буває просто так, бо дитина живе серед розмовляючих батьків, оточення, телевізора. А відображувальна діяльність у дітей молодшого віку – це найголовніше. Зараз, на жаль, стало набагато більше дітей з затримкою мовлення в 3, 4 і навіть 6 років. Причинами цього може бути будь що: від організму до органічних вражень.
Є дітки, які у наслідок війни почали заїкатися. Вік може бути дуже різний, це як і дітки, так і підлітки. Та й дорослі. Влітку було багато переселенців і вони також ділилися такими історіями своїми: де були, чому з’явилась така проблема тощо. Багато підлітків, у котрих з’явилося заїкання внаслідок стресу та війни у цілому, приходять з батьками, а ми приймаємо діток за умови, що це була їх власна ініціатива.
«ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА ДЕФЕКТИ МОВИ ПОТРІБНО, А ВТРУЧАТИСЯ – НІ»
- А чи може типове виховання, яке може бути в будь-якій сім'ї, вплинути на негативний розвиток мовлення, не на рівні асоціального виховання, але в контексті звичайних обставин сімейного життя?- Таке може бути на 1% из 99%, дуже рідкий випадок. Та й взагалі, не вважаю, що це може якось вплинути на негативний розвиток мовлення дитини. Якщо прикладом взяти просто елементарну велику навантаженість батьків, які багато не спілкуються з власними дітьми, то так, не вважаю, що якось вплине, бо діти зі 100% верогідністю або з кимось залишаються вдома, чи у садочу, де їх оточує мова.
Зараз взагалі, хотіла б похвалити сучасних мам, які не просто народили та віддали в усі можливі центри, а самі навчаються, прагнуть самотужки опанувати ту чи іншу сферу, а потім її ж навчити власну дитину. Я просто у захваті від наших сучасних мам.
- Коли саме та за яких обставин батькам слід звернути увагу на мову власної дитини?
- Взагалі, спочатку треба звернути увагу, чи наслідує дитина їх звуки, тобто чи намагається говорити з ними. Чи присутня «м’якенька» мова. Якщо ж ні, то потрібно звертатися до логопеда за консультацією. Досить багато зараз є спеціалістів по ранньому втручанню, тобто коли батькам розповідають, що дитина повина вимовляти у рік, у півтора рочки тощо.
- Коли варто, а коли не варто турбуватися стосовно дефектів мови дитини?
- Звертати увагу на дефекти мови потрібно, а втручатися – ні. Залиште це професіоналам, прийдіть до логопеда на консультацію і послухайте, що вам скажуть. Логопеди вчаться 5 років, це не так легко, як ви можете думати, тому не сумнівайтеся у наших спеціалістах. Якщо говорити про співпрацю: логопед пояснює вправу й батьки потім пропрацьовують це з дитиною ще й вдома, а не тількии на заняттях.
- Чи є якийсь умовний вік, з якого потрібно починати займатися з логопедом?
- В ідеалі приводити малечу з 1 року, щоб заздалегідь знати можливості, або недуги, які на вас чекають та почати їх вирішувати. Щоб знати який присутній лепіт, наскільки рухомі вуста та язик. Після консультації вам можуть порадити, щоб дитина обсмоктувала цукерку чи жувала щось твердіше. Це розвиток артикуляційного апарату. Тому, я вважаю, що чим раніше батьки звернуться – тим краще.
- Чи існує конкретний період у розвитку мовлення дитини, на якому можна пропустити важливий момент? До якого віку легше виправляти мовні порушення?
- Усі періоди важливі. Взагалі, спочатку проводимо 3 консультації і далі вирішуємо, потрібен нам логопед чи ні. Якщо в 5-6 років не вимовляє звуків – потрібно звертатися. Є дуже відповідальні батьки, котрі звертаються кожен рік просто за консультацією: як переказує, як складає речення, узгодження робить тощо – це все теж мовний розвиток.
«ВЧИТЬ ВІРШІ, ОПИСУЙТЕ ПРЕДМЕТИ ТА РОЗМОВЛЯЙТЕ З ДІТКАМИ»
- Таке, досить незручне запитання, але цікаве. Скільки сеансів може знадобитися для досягнення значущого прогресу? Це питання частіше всього виникає саме у батьків від не розуміння того, як працює логопед.- У середньому, щоб поставити звуки та ввести їх у мову – це рік, а якщо ще є якісь дефекти чи проблеми – може бути й до 4 років. Збирається логопедична група з декількох діток і логопед займається з кожним індивідуально 2-3 рази на тиждень. На рік це виходить до 12 000 гривень.
- Чи було таке, що батьки відмовлялися від послуг через те, що дорого?
- Таке і було, і є. Є дітки, які на поданий момент ходять безкоштовно. Просто дитина не винна, що у батьків немає коштів на те, щоб вона говорила. Я не можу закрити на це очі, тому дозволяю на якийсь час діткам ходити безкоштовно, або за 50%. Одна з таких ситуацій була, коли батьки записалися на заняття, ходили та оплачували, а потім прийшли й сказали, що у них не вистачає коштів на заняття. Я дозволила ходити дитинці певний період безкоштовно.
- Чи можна вирішити проблеми з мовленням вдома, без вмішування лікарів?
- Ні, тільки у паралель з фахівцем. Я категорично проти цього, бо дуже велика можливість навчити не тому, що треба.
- А чи потрібно долучати інших фахівців для корекції різних видів дефектів мови? Наскільки це може бути корисно?
- Якщо є складні порушення розвитку, то тільки у співпраці з іншими фахівцями. Один логопед допоможе поставити звук и використовувати його, а до більш складного діагнозу долучається ціла команда. У нас, наприклад, є арт-терапія, музична-терапія, нейрокорекція, реабілітологи, фізичний терапевт, дефектолог і багато інших.
- Яка роль батьків у формуванні правильної вимови у дітей? Чи буває таке, що батьки записують дітей до логопеда і вважають, що це вже достатньо для вирішення проблем?
- Взагалі є дві категорії: які активно співпрацюють, а є такі, котрі покладаються тільки на фахівців. Ми не можемо осуджувати їх за це, бо дійсно можуть бути різні ситуації. На першій консультації ми це все проговорюємо та вирішуємо одразу: приділяти більше зусиль на занятті та бути спокійним, бо вдома не будуть допрацьовувати чи звичайне заняття з домашніми вправами.
- Якого віку Ваш наймолодший та найстарший пацієнт?
- Наймолодший мій учень 8-ми місяців з синдромом Дауна. А найстаршим був чоловік влітку після інсульту 67-ми років.
- Дайте пораду нашим батькам-читачам, чи потрібно увесь час виправляти дитину, якщо та говорить якийсь звук не так?
- Треба, так. Слідкуйте за мовою вашої дитини та виправляйте кожного разу, навчайте одразу її культурі мовлення, щоб це потім не стало проблемою. Вчить вірші, описуйте предмети та розмовляйте з дітками.
- Які були найпоширеніші мовленнєві та комунікативні проблеми, з якими зверталися до вас батьки дітей?
- Наразі це ранній розвиток дитини, тобто коли дитина до 4 років може не говорити. А раніше були дітки дошкільного віку, котрі потребували постановки звуку. Ви от доречі запитали й я замислилась, бо дійсно змінилася категорія.
- Як Ви оцінюєте успіх логопедичного лікування і які конкретні покращення Ви частіше за все спостерігаєте у своїх пацієнтів?
- Дітки починають розмовляти, будувати речення та говорити, а для мене – це найголовніше.
- Ви зможете порівняти час до війни, тобто 2020-2021 роки та після, 2022-2023? Що змінилося?
- Стало більше діточок, які не розмовляють у 3 роки. Якщо раніше були такі випадки з 4, то зараз це вже 2-3 роки. Заїкання почалося не тільки у діток, але й у дорослих.
- І, дайте якусь пораду чи наставу для сумчан.
- Від себе хочу порекомендувати звертатися якомога частіше до фахівців за консультацією при виявленні тієї чи іншої проблеми. Бо тільки так ви зможете забезпечити себе від ускладнень та ще більших проблем зі здоров’ям.
Спілкувалася Біловол Наталія, MistoSumy.com