27 листопада Роменська громада проводжала в останню дорогу з почестями, стоячи на колінах та зі сльозами на очах справжнього патріота, мужнього воїна, старшого солдата Владислава ЧИГРИНА.
Його життя обірвали російські вбивці 17 листопада 2023 року в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області.
На Алеї Слави біля Меморіалу пам’яті полеглим військовослужбовцям Роменської міської територіальної громади, де проходило прощання, зібралися рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці, однокласники Владислава. Віддати честь і шану загиблому Захиснику також приїхали його побратими, товариші і друзі.
Усі прийшли попрощатися з Героєм, схилити коліно та спільною молитвою помолитися за упокій душі вбитого захисника України…
Владислав ЧИГРИН повернувся додому назавжди, аби тут спочити вічним сном… Відтепер молодому воїну навіки 27… Чудовий вік для здійснення мрій, реалізації задуманого. Проте Владиславу судилося пройти інший шлях – шлях воїна та патріота рідної землі.
Владислав народився в Андріяшівці, проживав у м. Ромни, закінчив 4 школу, далі отримав спеціальність «електрозварювальника» в Роменському ВПУ, одружився, працював далекобійником.
З настанням війни Владислав з Польщі повернувся до України і 10 березня 2022 року добровільно й гордо приєднався до лав Збройних Сил України, де понад 1,5 роки очищав святу землю від нескінченних орд рашистів.
Він дуже вірив у Перемогу, обіцяв повернутися живим... Але день 17 листопада 2023 став трагічним – 27-річний Герой загинув на Донеччині, отримавши поранення не сумісне з життям.
Смутком і болем була сповнена промова міського голови Олега СТОГНІЯ:
«Відважний син України – Владислав ЧИГРИН пішов на війну, як Герой, і повернувся звідти Героєм! Владислав був дуже сміливою і безстрашною людиною, справжнім Воїном Світла, для якого відданість обов’язку, честь та гідність вартували надзвичайно дорого, він не мав страху, завжди при виконанні бойових завдань був у перших рядах. Він був вірним другом, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Владислав був справжнім Воїном, але не тільки – гарний син, люблячий чоловік, турботливий тато, надійний брат, сповнений сподівань та планів на майбутнє. Але всі їх в одну мить обірвав підступний ворог. На превеликий жаль, Владислав не дослужив, не доборовся, не здійснив, не долюбив, а найтяжче і найболючіше - не дожив. Залишив маму, дружину, 2 - річну доньку, братів, які мають завершувати те, що не вдалося зробити йому. У наших серцях вічно житиме пам'ять про цього молодого хлопця, якому не судилося стати старшим, але якому судилося стати нашим Героєм. І в наших справах, в наших спогадах він завжди буде з нами! Бути воїном – жити вічно! Хай вічно живе пам’ять про Воїна світла Владислава, якому назавжди 27 років.»
На превеликий жаль, ніколи вже не побачить мати свого єдиного сина з далекої дороги, в яку проводжала.... Вже ніколи не обійме Владислав свою кохану дружину та маленьку донечку...
Уся Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого військовослужбовця. Вічна пам'ять українському Герою, який без вагань віддав своє життя за Україну, за мир та спокій своєї рідної землі.
Нехай душа Владислава знайде вічний спокій, а пам'ять про нього завжди житиме у наших серцях.
Царство небесне нашому Захиснику – Владиславу ЧИГРИНУ!
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!
