3 грудня Роменська громада попрощалася з хоробрим сином України Артемом Мартиновим.
Провести захисника в останню дорогу прийшли рідні, друзі, керівництво громади, побратими, військовослужбовці, духовенство, знайомі, однокласники та мешканці.
Проводжали із великою шаною і вдячністю у серці, адже Артем своїм життям заплатив за нашу незалежність і свободу, за наше мирне майбутнє.
Артем народився 6 квітня 1987 року в м. Ромни.
Навчався в Роменській школі № 1. Після закінчення 9 класів, здобув спеціальність «зварювальника» в Роменському вищому професійному училищі.
З 2005-2006 рік пройшов строкову службу в Збройних силах України, де був локаторником на аеродромі.
Артем обрав свою професію за покликанням, захоплювався зварювальними роботами. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі, в охороні, на будівництві.
Коли прийшов час стати на захист рідної землі та своєї родини, Артем без вагань приєднався до лав Збройних Сил України.
17 квітня 2023 року з мирної професії перейшов у військову.
Пройшов інтенсивну місячну підготовку під керівництвом досвідчених інструкторів у Великій Британії, де й здобув військову спеціальність «стрілок-снайпер». Після навчання підрозділ Артема відправили на Куп’янський та Лиманський напрямок, де приступили до виконання бойових завдань.
Артем воював на різних ділянках фронту у складі 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95 окремої десантно-штурмової бригади.
Він був дуже сміливою і безстрашною людиною, справжнім Воїном світла, для якого відданість обов’язку, честь та гідність вартували надзвичайно дорого, він не мав страху, завжди при виконанні бойових завдань був у перших рядах. Він був вірним другом, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу. Він був справжнім Воїном. Саме так про Артема кажуть побратими.
15 вересня 2023 року Артем був тяжко поранений під час боїв за визволення населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
Лікарі 2 місяці боролися за життя Артема у різних містах України: Дніпро, Київ, Львів… Провели численні операції, але врятувати так і не змогли…
Зі словами шани та співчуття до родини загиблого звернувся заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Василь Марюха: «Життя Артема спалахнуло і згасло, немов свічка… Артем Мартинов мав би повернутись до рідного дому з довгоочікуваною перемогою, в обійми до люблячих батьків, будуючи плани на майбутнє, але не судилося… 24 листопада 2023 року у Військово-медичному клінічному центрі м. Львів, куди він потрапив після важкого поранення, зупинилося серце Захисника України. Тепер Артему назавжди 36 років… На жаль, страшний листопад розділив життя тих, хто знав, любив Артема та поважав за його мужність і силу духу, на щасливе ДО та надважке ПІСЛЯ… Жодними словами не втішити пошматоване материнське серце, бо найбільше горе для батьків – хоронити свою дитину… Низький уклін батькам загиблого Захисника, які виховали сина справжнім патріотом та щирі співчуття родині. Артем Мартинов – гідний приклад справжнього патріота, який завжди буде в нашій пам’яті та серцях. Вічна пам’ять та слава герою!».
У Артема Мартинова залишилися мати, батько і племінниця, повідомили в мерії Ромен.
Нехай опіка Всевишнього й наші молитви полегшать гіркоту втрати і родинне горе.
Схиляємо голови у великій скорботі. Вічна пам’ять та шана кожному нашому захиснику.
Вічна пам’ять та шана Артему Мартинову.
