Миколі було 49 років. Його життя обірвалося передчасно 20 січня під час відпустки вдома. Попрощалися з воїном у рідному селі Перемога 24 січня.
Церемонія прощання відбулася біля будинку, де жив воїн. Провести Миколу в останню путь зібралися його рідні, друзі, побратими, жителі та керівництво села та громади, пише Глухів.сіті.
Микола Козел – корінний житель села Перемога. Односельці згадують про нього як про надійну, товариську людину. Микола Миколайович завжди брав участь в усіх спільних роботах у селі, коли вивозилось гілля чи відновлювався місцевий парк. Кажуть, на таких простих працьовитих людях тримається село. Любив рибалку, ходив за грибами. Працював свого часу у місцевому рибгоспі, був сторожем, їздив на заробітки до столиці – звичайне життя звичайної людини. Мав родину – дружину і сина.
Але з початком повномасштабного вторгнення росії життя Миколи змінилось, він добровільно пішов у військо. Із серпня 2022 року він – захисник України. Потрапив у 16 окремий мотопіхотний батальйон, був піхотинцем. Згодом пройшов навчання і став сапером. Про важливість цієї військової спеціальності говорити не треба, і наш земляк гідно виконував цю важку і небезпечну роботу.
49-річний Микола Козел за півтора роки служби у ЗСУ пройшов гарячі точки фронту в Запорізькій області, під Кремінною на Луганщині, поблизу Мар’їнки на Донеччині.
Додому приїхав після госпіталю, мав час на реабілітацію, але доля розпорядилась по-своєму.
