2 лютого Роменська громада провела в останню дорогу захисника, мужнього воїна, нашого земляка, який віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця – Дмитра Картавого.
У цей скорботний день родичі та друзі, керівництво громади, знайомі, священнослужителі, побратими, однокласники, сусіди та небайдужі мешканці прийшли віддати шану, вклонитися і подякувати воїну за наше життя та провести його до місця останнього спочинку.
За душу загиблого воїна Дмитра на Алеї Слави піднеслася спільна молитва.
На честь воїна востаннє пролунав Державний Гімн України.
Народився Дмитро Петрович Картавий 19 січня 1979 року. Виріс в с. Сулими Роменського району Сумської області, де й закінчив місцеву школу. У шкільні роки Дмитро займався спортом, мав багато нагород. Також дуже любив риболовлю.
У 1997 році вступив до Сумського медичного училища, де й отримав медичну освіту та здобув фах фельдшера. Після навчання Дмитро тривалий час працював на посаді фельдшера в с. В’юнне, а згодом в с. Сулими. Односельці згадують, що Дмитро ніколи не відмовив у наданні медичної допомоги, чи то вдень, чи вночі.
Згодом переїхав до м. Ромни, створив сім’ю, в якій зростали донька та син.
У період з 2007 по 2020 рік працював у КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» на посаді медичного брата. Колеги по роботі згадують його як відповідального та компетентного працівника, який завжди готовий прийти на допомогу пацієнтам та колегам. Приймав активну участь у спортивному житті закладу: був призером обласних змагань серед медичних працівників в лижних перегонах, членом збірної команди лікарні з футболу. Брав участь в обласних та міських змаганнях з футболу. Дмитро Петрович залишиться в серцях як хороший фахівець, активіст та надійний товариш.
У 2014 році Дмитро Картавий брав участь в АТО, де протягом року проходив військову службу на одному з пунктів пропуску в Сумській області. Саме під час служби, прийшовши у відпустку Дмитро одружився вдруге. У подружжя народилася донька.
Після проходження служби, Дмитро знову повернувся до роботи за спеціальністю.
Але усі плани, надії, сподівання обірвала війна…
У серпні 2023 року Дмитро Петрович вдруге став на захист рідної землі. Він мав звання молодшого сержанта, був бойовим медиком механізованого батальйону, рятував життя побратимів та самовіддано боровся за свободу України.
Незважаючи на втому, біль, страх Дмитро Картавий вперто йшов вперед. Брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту, в тому числі і на Авдіївському напрямку. Він дуже хотів, щоб Україна була вільною від ненависного ворога, тому щодень наближав Перемогу. Та не судилося її дочекатися…
20 січня 2024 року Дмитро востаннє вийшов на зв’язок з батьками… Пізніше стало відомо, що він загинув 21 січня 2024 року внаслідок ракетного удару противника в районі населеного пункту Мирноград Донецької області.
Серце Воїна зупинилося на 2-й день після 45-річчя…
У Захисника залишилися батьки, троє дітей та бабуся ,повідомили в мерії Ромен.
Вічний спокій і вічна пам’ять Герою, який віддав своє життя за Україну!
