3 лютого Шосткинщина провела в останню путь свого вірного сина, захисника Батьківщини…
Таран Анатолій Вікторович народився 22 листопада 1999 року у селі Журавка Шосткинського району. Родина Таран була багатодітною, Анатолій став четвертою дитиною у дружній сім’ї. З дитинства хлопчик ріс активним, старанним, допитливим, показував гарні результати у навчанні. Гаряче захоплювався футболом, був відзначений Почесною грамотою «Кубок найкращого воротаря». Протягом багатьох років відвідував хореографічний гурток, брав участь у танцювальних конкурсах і виступах. Після здобуття повної середньої освіти юнак вступив до Шосткинського вищого професійного училища за напрямком «офіціант-бармен». Результатом наполегливої праці став «червоний» диплом з відзнакою. Під час навчання познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оленою. Після закінчення ВПУ пара побралася. Молодята переїхали до с.Собич, а згодом доля подарувала їм донечку. Деякий час Анатолій працював на місцевому сільськогосподарському підприємстві, потім – у Собицькому лісництві.
«Анатолій – люблячий син, прекрасний брат, чоловік і батько. Він любив свою родину, з повагою та теплотою говорив про односельців. А вони цінували його за доброту, за те, що завжди був готовий прийти на допомогу. Товариський, розсудливий, людина щирої душі – таким Анатолій залишився в пам’яті всіх тих, кого він знав і кого він так любив. Для всіх для нас Анатолій Таран є і буде прикладом мужності і відваги, гідним оборонцем нашої держави», - розповідає Микола Чухно, директор Журавської школи-ліцею.
До лав ЗСУ Анатолій добровільно вступив у лютому 2023 року. На фронті виконував обов’язки командира бойової машини. Вдома на нього чекала мама, дружина з маленькою донечкою, три сестри та два брата. Восени 2023 року Анатолію вдалося побачитися з рідними, під час короткотривалої відпустки. Кожний день у родині Таран був оповитий тривогою та надією за дорогу людину, яка захищає Україну в далекій Донеччині…
15 січня цього року командир 2 штурмового відділення Таран Анатолій Вікторович героїчно загинув при виконанні бойового завдання... До останнього подиху він залишився вірним сином своєї Батьківщини, янголом-охоронцем українського народу і кожного з нас, повідомили в мерії Шостки.
Низький уклін Герою та родині, яка виховала таку Людину – відважну, вірну, щиру, віддану рідній Україні.
