24 березня Роменська громада провела в останню путь військовослужбовця, захисника України, Героя - Олександра Леонтовича.
Прощання із загиблим захисником відбулось на Алеї Слави. Віддати шану Герою, підтримати родину в цей скорботний день, прийшли рідні, близькі, керівництво громади, священнослужителі, побратими, колеги та небайдужі мешканці. Разом з священнослужителями помолилися за упокій душі загиблого воїна Олександра.
Олександр Віталійович Леонтович народився 6 грудня 1985 року в с. Житнє Роменського району. Закінчив 9 класів Житнянської школи. Після закінчення школи вступив до Сокиринського професійного аграрного ліцею в Чернігівській області за спеціальністю тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту с/г техніки.
За профілем працював на Роменському заводі «Тракторозапчастина» та підприємстві “Агротехсервіс”. Згодом почав працювати у приватного підприємця в аграрній сфері, де обробляв землю. Олександр мав також свої наділи, вирощував зернові культури в с. Калинівка та Житнє. Одружився Олександр у 2007 році. Разом з дружиною проживали у місті Ромни, виховували двох синів. Із великим задоволенням Олександр займався бджільництвом.
Плани, мрії, майбутні радощі життя, родинне тепло та щастя – усе знищила війна…
У грудні 2023 року отримав повістку, а вже 18 грудня 2023 року пішов служити. Спочатку пройшов навчання в Чернігівській області. Після навчання солдат🪖Олександр Леонтович потрапив в місто Ізюм, звідки 28 січня 2024 року до Харківської військової частини на посаду гранатометника. Кожного дня виходив на зв’язок з дружиною. Останній раз телефонував 24 лютого, сказав, що йдуть на позицію, пообіцяв написати.
Вже 26 лютого в усній розмові сім’ю повідомили, що рота пішла на штурм, але їх позиція була розбита. 4 березня дружина отримала офіційне сповіщення, що її чоловік вважається безвісті зниклим.
Довгий та страшний місяць незнання, болю й очікування для його родини все ж був сповнений надії, що Олександр вцілів та вийде на зв‘язок…
Родина до останнього вірила і сподівалася, що Олександр живий…
Уже цими днями українські військові відбили позицію. Як вдалося встановити, чоловік загинув у той же день, 26 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, в зоні ведення бойових дій Куп’янського району Харківської області.
Батьки виховали сина добрим, працьовитим, привили йому любов до рідної батьківщини, навчили бути патріотом своєї країни. Олександр був щирий, добрий, завжди приходив на допомогу. Дуже любив синів, родину, був гарним сином, батьком, чоловіком, товаришем. Вірив у вільне майбутнє України та до останнього подиху захищав свою Батьківщину.
Жорстока війна забрала життя надзвичайної та доброї, щирої людини, патріота, вірного друга та надійного побратима.
У воїна залишилася мати, сини, дружина, сестра, брат.
Олександру навіки 38, повідомили в мерії Ромен.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
Вічна пам'ять герою і вічний спокій!
