У Шостці відбулася траурна церемонія прощання з двома захисниками, які героїчно загинули за Батьківщину – Олександром Гуричевим та Михайлом Лютим.
Гуричев Олександр Андрійович народився 29 серпня 1995 року в селі Свірж Шосткинського району. Життя хлопця з дитинства було пов’язане з Шосткою – він навчався в Шосткинській загальноосвітній школі № 1. В 2018 році Олександр закінчив Шосткинський центр професійно-технічної освіти отримавши спеціальність «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення».
З дитинства хлопець захоплювався футболом та риболовлею, канікули полюбляв проводити в селі у бабусі.
Був товариський та легкий в спілкуванні, мав багато друзів. Він зі всіма легко знаходив спільну мову, був позитивний та доброзичливий до оточуючих. Ці особисті якості допомогли згодом Олександру заслужити щиру повагу та прихильність серед бойових побратимів.
Олександр обожнював свою родину – бабусю, маму, молодших сестру та брата, маленьку племінницю.
Він планував своє майбутнє, мріяв про довге та щасливе життя зі своїми близькими, хотів зустріти свою долю та дуже чекав на повернення з російського полону свого молодшого брата Іллі, який потрапив туди під час строкової служби в Маріуполі ще в березні 2022 року .
На жаль, війна внесла свої корективи в життя всіх українців…
В березні 2024 року Олександр був мобілізований до лав ЗСУ, згодом пройшов навчання у Великій Британії, боронив Україну в Донецькій області.
Під час виконання бойового завдання на початку червня 2024 року захисник отримав важку контузію. Серце солдата Олександра Андрійовича Гуричева, позивний Хімік, зупинилось 15 червня під час виконання службових обов’язків в с. Миколаївка Покровського району Донецької області.
Шосткинська громада втратила ще одного сина – світлу людину та мужнього захисника України
Вічна пам'ять і низький уклін Воїну!
Щирі співчуття з приводу гіркої втрати рідним, друзям та близьким.
Схиляємо голови у глибокій скорботі...
Лютий Михайло Петрович народився 17 червня 1985 року в Шостці. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки.
З дитинства Михайло був товариським та добрим. Захоплювався спортом та музикою. Згодом почав займатися рукопашним боєм.
Навчався в міській школі № 7. Спеціальність «повар – кондитер» отримав в Шосткинському професійно- технічному училищі № 10 .
2003 -2005 роки – строкова служба в лавах ЗСУ.
Свій трудовий шлях Михайло розпочав на Шосткинському молокозаводі, потім працював в Києві, паралельно навчаючись в Київській Національній академії управління персоналом. Академію закінчив в 2014 році, здобувши диплом юриста - правознавця.
В 2013 році Михайло уклав контракт на військову службу в ЗСУ, служив спец призначенцем.
З 2015 року боронив українську землю від російсько-терористичних військ у зоні АТО, за що відзначений нагрудним знаком «Учасник АТО».
В 2019 році Михайло звільнився з військової службу, вирішивши пов’язати своє подальше життя з цивільною професією.
Найкращий, розумний, добрий та неординарний – таким був Михайло за життя, таким назавжди залишиться він в пам’яті близьких, друзів та бойових побратимів.
Він був турботливим сином, справжньої опорою та підтримкою для своєї мами.
Михайло планував своє мирне життя, працював, мав улюблені заняття, в нього були найрідніші люди, друзі, колеги. Але прийшла в Україну чорна дата, яка змінила життя багатьох українців докорінно.
Будучи досвідченим військовим та справжнім патріотом Батьківщини, 25 лютого 2022 року Михайло добровільно став до лав Шосткинської тероборони.
Ніс службу на блокпостах, захищав Україну під Бахмутом, в Харківській області та під Часовим Яром.
1 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Красногорівки Покровського району Донецької області захисник отримав важке поранення. Проходив лікування в шпиталях Дніпра та Києва. Лікарі робили все можливе, аби врятувати Михайла.
Серце Героя зупинилося 20 червня 2024 року в Київському військовому клінічному госпіталі.
Схиляємо голову перед хоробрістю та стійкістю Михайла...
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя.
Світла пам’ять про мужнього захисника, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться в наших серцях.
Щиро поділяємо невимовний біль непоправної втрати.
Вічна пам'ять!
