28 червня Роменська громада провела в останню путь Євгена Божка.
Попрощатися з Героєм зібралися рідні, близькі, керівництво громади, священнослужителі, друзі, побратими, військові та небайдужі мешканці громади.
Громадське прощання з Героєм відбулось на Алеї Слави.
БОЖКО Євген Вікторович народився 4 березня 1982 року у м. Ромни в багатодітній родині, де окрім нього росли та виховувалися ще двоє братів та двоє сестер.
Навчався у Роменській школі № 8. Відразу після закінчення школи почав працювати.
Пройшов строкову службу в армії.
Після проходження служби їздив по заробітках, був гарним майстром в будівельній справі.
У 2010 році створив міцну сім’ю, з якою прожили в шлюбі більше 10 років. Разом з дружиною проживали у с. Бобрик Роменського району. У шлюбі народився син.
Військовий шлях Євгена розпочався ще у 2014 році, коли він добровільно став на захист Батьківщини.
Понад рік Євген БОЖКО служив у зоні АТО/ООС.
З 2017 року чоловік працював на ТОВ “Завод Кобзаренка” на посаді «слюсара-ремонтника».
Євгену ніколи не була байдужою доля України. Він воював за рідну країну ще у 2014 році, був учасником АТО. І знову, як тільки почув, що на нашу країну ступила російська орда, вирішив, що має бути там, де точаться бої. Тому зробив свій вибір і 8 березня 2022 року доєднався до Збройних сил України.
На фронті мав позивний «Генерал». Служив сержантом, командиром автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення у складі 15 окремого мотопіхотного батальйону «Суми». Євген був дуже активним, добрим, справедливим та безстрашним воїном, який намагався бути там, де точаться бої і де він був потрібний.
Сімейне життя Євгена не склалося…
Чоловік вдруге знайшов своє кохання. Згодом одружилися, придбали будинок та переїхали жити в с. Плавинище.
Євген мав багато захоплень: любив готувати, займатися садівництвом, рибалити. Він завжди був щирою, відкритою, дружелюбною людиною. Понад усе любив життя, багато хотів встигнути, мав у планах внучку віддати заміж, але війна стала цьому на заваді, не давши мріям здійснитися.
9 місяців воїн захищав нас у виснажливих боях на важких ділянках фронту Донеччини.
На початку червня Євген прийшов додому у коротку відпустку. На жаль, вона стала останньою…
Сповіщення від військової частини надійшло до дружини Лариси 24 червня. У ньому найстрашніші рядки: «Сержант Божко Євген Вікторович 23.06.2024 року виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області, отримав поранення не сумісне з життям та загинув, захищаючи Батьківщину».
Серце воїна навіки перестало битися 23 червня 2024 року…
Євгену назавжди 42…
У захисника залишилися мати, дружина, сини, сестри та брати…
Смерть наших захисників завжди важко сприймати. Ще важче знайти слова втіхи та підтримки для рідних загиблого Героя. Схиляємо голови перед нетлінною пам’яттю захисника, який поліг за мирне небо над Україною. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого, розділяємо непоправне горе…
Вічна пам'ять і слава Герою – Євгену БОЖКУ!
Герої не вмирають!
