Відбігати крос на уроці фізкультури для Олени здавалося ледь не тортурами, а любов до спорту – чимось захмарним. Чи могла тоді вона уявити, що вже через якихось десять років стане професійною бодибілдеркою, буде першою на всесвітніх змаганнях та навчатиме інших?
Журналісти MistoSumy поспілкувалися з Оленою Глазун, яка всього за 7 років професійного спорту стала численною переможницею всеукраїнських та міжнародних чемпіонатів. Про перфекціонізм у культуризмі, відсутність табу у харчуванні та тренування на 9-му місяці вагітності – читайте у нашому інтервʼю.
- Чи займалися Ви спортом у дитинстві?
-Я терпіти не могла фізкультуру взагалі. Не подобалося, мене постійно змушували бігати, брати участь у змаганнях по бігу... Ці всі командні види спорту – це взагалі не моє. Я не дружу з м’ячем, він постійно мені летить або в голову, або в живіт. Ну, коротко кажучи, не дуже до вподоби мені був спорт у тому вигляді, яким я бачила його у дитинстві. А от саме культуризм, коли ти будуєш своє тіло і маєш можливість щось у собі змінити, тобто ти можеш змінити пропорції свого тіла: збільшити сідниці, збільшити плечі або навпаки зробити акцент на якусь конкретну слабку групу м’язів - це мені більш цікаво і більш до вподоби. Я взагалі перфекціоніст і мені подобається можливість самовдосконалення. А не оця біготня на швидкість. Я звикла працювати, можливо це буде повільно, але це буде якісно. І буде результат наочний.
- Розкажіть, як почали займатися бодибілдингом?
-Все почалося з того, що я вирішила змінити своє тіло. Спочатку займалася силовою йогою десь рік, а потім вирішила спробувати займатися у залі, оскільки там швидше вирішила, що зможу досягнути цілі. В зал я прийшла у 2016 році, мені було 24 роки. Позаймалася десь півтора року і потім зрозуміла, що мене ця тема цікавить і пішла навчатися я на тренера в Харкові. Там була школа тренерства, тож я їздила туди два місяці займалася. Організаторкою цієї школи Світлана Сідоренко, вона виступала у категорії фітнес-бікіні. І вона зауважила, що в мене гарні пропорції, дані для цього виду спорту і сказала: «можливо ти б спробувала на майбутнє». Ну, я прийняла її слова буквально і через півтора місяця вже виступила.
- А як Вам вдалося виступити у цій категорії?
- Ну дивіться, я після того, як отримала сертифікат тренера, приїхала в Суми та знайшла президента Сумської обласної федерації бодибілдингу Сергія Танчика. Разом з ним ми за місяць висушилися і підготувалися до перших моїх змагань, які проходили в Івано-Франківську. Це був кубок Західної України й там я стала абсолютною чемпіонкою.
- Мабуть, така перемога дуже надихнула Вас розвиватися у цій сфері?
- Ну, звичайно, це змотивувало мене йти далі. Це був 2018 рік. Весняний сезон. І через тиждень був кубок України, який проводився у Харкові. Там я стала віцечемпіонкою. Так я і почала займатися. У цьому ж році в осінньому сезоні я стала чемпіонкою України і поїхала на міжнародний турнір «Mr. & Ms. Universe» у Португалію. Там я також виграла у своїй категорії, отримала про-карту(прим. карта професійного бодибілдера від IFBB — Міжнародної федерації бодибілдингу та фітнесу). Стала професійним спортсменом і далі вже більше виступала як професійний атлет.
- Які переваги мати про-карту для бодибілдера?
Професійний атлет – це коли ти маєш можливість виступати на міжнародних турнірах вже в абсолютній категорії, тобто, серед переможців усіх категорій жіночих і можеш також брати участь в українських змаганнях, якщо це кубки України, а також брати участь в абсолютній категорії, тобто вже серед кращих.
- Скільки заробляє професійний спортсмен на змаганнях?
- Я б сказала навпаки, професійний спорт – це досить фінансово затратна сфера. Витрати йдуть на проїзд та участь у самих змаганнях. Так, для прикладу, щоб зареєструватися на категорію на міжнародному старті треба мінімум мати 200 євро.
Режим та відсутність харчових табу
- Ви не тільки тренерка, а й дієтологиня. Почали цікавитися методиками харчування вже під час перших успіхів у спорті, чи раніше?
-Я цікавилася різними дієтами, методиками харчування ще зі шкільного віку. Але тоді був брак інформації, не було ще інтернету. З’явився він тільки, коли я була в 10-11 класі, але я майже ним не користувалася, бо батьки жили у селі. Тож, тоді було так: десь в якомусь журналі вичитала дієту – почала на собі її тестувати. На власному досвіді я переконалася, що діє, а що ні. І вже після того, як почала навчатися і більш детально цікавитися цією інформацією і вже зрозуміла, що дійсно ефективно, що ні.
- Які обмеження у харчуванні Ви встановлюєте своїм ученицям, які хочуть теж досягти успіхів у бодибілдингу?
- Ми працюємо з дівчатками, хто дійсно хоче змінитися, то звичайно ми не лише тренуємося за розробленим планом тренувань, а також розбираємось у харчуванні, рахуємо калорійність, норми білків, жирів, вуглеводів й намагаємося змінювати свої звички повільно. Взагалі у мене принцип досить не радикальний: ми помірно змінюємо свої харчові звички, щоб було комфортно і щоб не було зривів. Немає такого, що щось заборонено, чи ще щось. Необхідно просто поступово змінювати харчові звички та змінювати свої рецептори, щоб вони звикали до більш правильної «чистої» їжі. І тоді дійсно комфортні зміни відбуваються. А не так, що ти протримався, як на марафоні, 21 день, а потім все – ти зірвався і через два тижні плюс у два рази більше на вагах.
-Чи маєте табу у своєму раціоні?
-В міжсезоння я взагалі собі багато чого дозволяю. Ну, зрозуміло, що мої харчові звички вже змінилися і я не буду там їсти якусь шкідливу їжу, щось там з майонезами, соусами, смажене, жирне. Я такого взагалі по природі не люблю і не їм. А так в принципі можу все що хочу дозволити і навіть солодке. Я взагалі люблю солодке, просто шукаю альтернативу, більш корисне, об там не було у складі трансжирів, тобто маргарину, всяких «Е-шок», які незрозумілі для нашого організму і шкідливі. А так немає таких конкретних табу і всіх своїх підопічних вчу, щоб не ставили конкретних заборон, оскільки тобі тоді ще більше хочеться і ти зриваєшся потім, а тоді починаєш їсти все підряд, думаєш, ну все ти вже зірвався, все. І дієта накрилась. Необхідно розглядати своє харчування конкретно не як дієту, а як спосіб життя. Тобто не треба ділити: тиждень на дієті посиджу і схудну. Так, ти схуднеш, але коли вона закінчиться, ти почнеш все їсти та знову набереш. Просто необхідно сформувати комфортний режим харчування, збалансований, коли в нормі білки, жири, вуглеводи. Якщо є бажання щось з’їсти – візьми й насолодись тією ж бажаною кавою або печивом, звісно в помірній кількості.
- Наскільки важливий сон для спортсменів? Чи дотримуєтеся Ви певного режиму?
- Взагалі в ідеалі був би режим, якби я не була ще мамою та дружиною і на мені не були обов’язки інші. Намагаюся дотримуватися режиму, ну хоча б спати 7-8 годин щодня, аби організм відновлювався. Оскільки тренування тренуваннями, харчування – це теж добре, але щоб був результат – організм має відновлюватися. Адже ті м’язи, які ми розрушили під час тренування, відновлюються протягом 72 годин мінімум, як раз під час відпочинку, коли ми спимо. І своїм клієнтам завжди нагадую, щоб вони за цим слідкували. Бо у мене досить насичений графік, я все ж таки пізно лягаю, але намагаюся хоча б висипатися вранці, не в сім вставати, а хоча б о восьмій.
-А яка інтенсивність Ваших тренувань? Чи має вихідні професійна бодибілдерка?
-Я тренуюся кожен день, крім вихідних і те, інколи на сушці у суботу та неділю роблю кардіо. А так взагалі я завжди в залі, завжди в формі. У мене тільки питання або набираємо, або сушимося. Тобто змінюється лише режим харчування. Якщо я набираю, то більш калорійний режим харчування, а якщо я на сушці це звичайно урізаю. А так в принципі нічого особливо не змінюється.
Материнство у спорті та стереотипи
- Чи вплинуло материнство на спортивну кар’єру?
-Я не скажу, що якось вплинуло материнство. Я тренувалася всю вагітність до 9-го місяця. І потім як вже народила - через три тижні почався коронавірус і зали позакривалися. Я займалася спочатку вдома, відновлювалася. Коли вже відкрили зали, це було, мабуть, через місяці два-три, я відразу пішла в зал. В принципі, якщо є бажання, то поєднувати все можна. То все відмовки, коли говорять, що немає часу і таке інше. Насправді якщо є дійсно ціль і ти дійсно цього хочеш, то ти знайдеш на це час. І коли малюк спить, навіть якщо це 20 хвилин, можна за цей час зарядку зробити або поприсідати або ще щось зробити, тобто для себе знайти хвилинку. Просто хтось може просидіти цей час у телефоні, а хтось може з користю провести цей час. Тому головне знайти мотивацію в собі. Якщо ти хочеш змін, то треба докладати зусиль і працювати над цим. У мене багато мам з дітками тренуються і вони повторюють за ними.
- Коли Ви почали брати участь у змаганнях, бувши вже мамою?
-Перші змагання мої були десь через 1,5 року як я стала мамою. Малому було 1 рік та 8 місяців. Це був Кубок золота осінь у 2021 році. А ось цей сезон у мене такий. Багато міжнародних турнірів, багато турнірів по Україні. І я залишала сім’ю і на тиждень-півтора. Син вже дорослий в принципі, йому 4 роки. Тому він вже більш самостійний, ходить в садок. Але звичайно без підтримки чоловіка я б не справилася. Тому що бабусі-дідусі у нас живуть в селі і допомагати та приїжджати немає можливості. А на чоловікові велика відповідальність поєднувати роботу і сидіти з малим. Але він знає що мені це потрібно, це мій розвиток і я цим живу. І трішки, пів року на мою самореалізацію, далі буде пів року на його розвиток. Тобто ми команда і знаємо що треба давати час для розвитку кожному, щоб був прогрес і ми не стояли на місці.
- Чи часто Ви стикаєтеся зі стереотипом, що спорт це не для жінок, а розвинуті мʼязи – це взагалі не про «жіночність»?
- Я б не сказала, навпаки з прадавніх часів жінки були більш витривалі. Насправді взагалі залежить все від людини, наскільки вона сильна характером і немає такого, що бодибілдинг це для чоловіків, але не для жінок. Я от прихильник бодибілдингу саме у категоріях фіт моделі, фітнес бікіні. Мені більш до вподоби, коли гарна спортивна дівчинка і це й виглядає по-жіночому і готуватися набагато легше. Є звичайно категорії жіночі, які більш такі потребують більше м’язів. Ну це теж досить гарно, але це дуже важко, це треба багато часу приділяти цьому. І дійсно, хто в цьому спорті й виступає в цих категоріях, вони прям досить довго мають спортивну кар’єру, щоб досягати успіхів саме у цій категорії. Мені здається, немає такої професії, яка конкретно для чоловіка або для жінки, це право вибору кожного, якщо ти хочеш себе реалізувати у цьому, то чому ні. Я з таким не зіштовхувалася. Раніше, якщо взяти 5 років тому, то фітнес бікіні взагалі не дуже популярне були. Ніхто просто не розумів, що це таке і всі думали, що бодибілдери щось їдять, колють і незрозуміло що роблять, щоб були такими сухими та мати такі м’язи. Наразі вже люди більш усвідомлені й розуміють що це таке, і яка це праця.
-Як вплинула війна на Вашу реалізацію?
-Війна почалася, коли я готувалася до весняного сезону. Думаю, вона на всіх вплинула, відбулася переоцінка цінностей. Спочатку це стрес, нерозуміння, якийсь протест, потім уже розумієш, що це дійсно наша реальність і з цим якось треба жити. Оскільки коли це все закінчиться невідомо, а життя не стоїть на місці - треба брати по-максимуму, бо ти сьогодні живеш, а завтра все може трапитися що завгодно. Тому я вирішила зайнятися своїм здоров’ям, брати участь у змаганнях, досягати якихось цілей спортивних, брати дівчат на підготовку, допомагати їм реалізовувати ці цілі, оскільки також розумію, що необхідно якось розвиватися і не стояти на місці. Так, війна, так, всім важко, але ми маємо працювати, якось відволікатися. І спорт у цьому допомагає, оскільки він, по-перше, і відволікає, і позитивні емоції якісь надає. Тому війна стала таким стимулятором до всіх цих дій, до саморозвитку. Я навіть склала план, що я хочу зробити. Ніколи в житті не складала план цілей, у мене завжди було таке, що якщо й напишеш якісь цілі, і завжди я не можу їх виконати, щось мені та заважає. А тут я навпаки я взяла його і намагаюся дотримуватися.
Бодибілдинг з нуля
- Ви вже стали наставницею для дівчат і готуєте їх до змагань?
- Так, готую до змагань, переважно дистанційно. Треную досить багато дівчат у різних вагових категоріях, готую до виступів. По всій Україні та закордоном є учениці. Є в мене вихованиця, яка вже їздила виступала зі мною на змаганнях. І прям з нуля ми готувалися, вона взагалі не займалася в залі. За вісім місяців тренувань зі мною, їй вдалося скинули більш як 13 зайвих кілограмів. І вона кардинально змінила своє життя, змінила професію, тепер працює тренеркою, також на дієтолога вивчилась. Це круто, коли ти мотивуєш і змінюєш людей і вони хочуть бути дійсно кращою версією самого себе. Дуже круто, коли ти приділяєш собі увагу і любиш себе, тоді якась є віддача і твого організму. Ти ходиш сяєш і наповнюєш енергією навколишній світ.
- Скільки часу йде на підготовку з нуля?
- Це виходячи з того, яка зараз є форма в людини. Зрозуміло, що якщо там понад 20 зайвих кілограмів, то ти за пів року не підготуєшся, це буде досить клопітно і виснажливо для організму. І це вже не про здоров’я буде. Ми можемо спалити ці кілограми, але можна посадити гормональну систему, а так в принципі дивлячись яка категорія. Кожна категорія має свої критерії. Якщо ми візьмемо фіт модель, то це має бути висока дівчинка, з невеликим натяком на спорт, тобто невеличкі м’язи там десь мають бути присутні. Якщо така дівчинка, наприклад не має особливо зайвої ваги, трішки треба схуднути або підкачатися, то за пів року можна підготуватися. А якщо категорія вимагає багато м’язів, то тут уже питання про роки підготовки. Ти можеш виступити у цій категорії, але високого результату у перші змагання ти не досягнеш. М’яз формується не за один рік і не за одну сушку, тобто треба набирати-висушувати, набирати-висушувати, тоді лише мʼязоволокно буде сформоване і гарне.
- Якими базовими вправами для бодибілдингу можете поділитися?
-Це багатосуглобні вправи: присідання, випади, тяги. Тобто ті вправи, де залучається кілька суглобів і вони досить важкі. І вони мають бути в тренувальному плані обов’язково, адже саме в цих вправах можна гарно прогресувати по робочій вазі й відповідно є прогрес у формі. Якщо працюєш впівсили, то відповідно ти будеш стояти на місці.
- Чи можна стати бодибілдером без допомоги тренера?
-Без тренера я б не радила готуватися. Навіть у мене він є. Без тренера нікуди, оскільки ти не можеш критично оцінювати свою форму, тим більше на сушці, коли досить мало вуглеводів в організмі. Ти постійно себе бачиш, ти не можеш оцінити себе об’єктивно, чи ти змінюєшся, чи ні. Чи твоя форма підходить під критерій тієї чи іншої категорії. Плюс психологічний момент, це підтримка, мотивування йти далі. Тобто без цих моментів нікуди. А тим більше якщо й немає відповідних знань. Перше, якщо дівчина хоче готуватися, необхідно мати тренера.
