У Роменську громаду «на щиті» до рідного дому повернувся Антон Олександрович Зайцев.
Стоячи на колінах, живим коридором, з квітами та національною символікою мешканці громади провели до місця вічного спочинку земляка-захисника.
Прощання із військовослужбовцем відбулося на Алеї Слави. Віддати останню шану Герою прийшли рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, знайомі та мешканці громади.
Солдат Зайцев Антон Олександрович народився 8 січня 1987 року в місті Ромни.
Навчався в Роменській загальноосвітній школі № 1.
Продовжив навчання в Національній академії України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». У 2009 році закінчив академію, здобувши кваліфікацію «Юрист», а також спеціальне звання «Лейтенант внутрішньої служби».
Згодом близько півроку працював в Роменській виправній колонії № 56 начальником відділу та займався питаннями виконання кримінальних покарань.
У ті роки також працював на будівництві в Києві та на заводі «Тракторозапчастина» оператором станків ЧПУ.
Повномасштабне вторгнення росії застало Антона Олександровича в рідному місті. І він не вагаючись, у перші пекельні дні наступу, добровільно пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та став на захист Сумщини.
Відчайдушно захищаючі Батьківщину, прослуживши близько 4 місяців, Антон вимушений за станом здоров’я, залишити військову службу.
Антон Олександрович повертається працювати в Києві. 23 травня 2024 року Оболонським РТЦК та СП чоловіка призвано на військову службу.
Через тиждень проходження підготовки в Чернігові, військовослужбовець їде до Британії. За результатами проходження навчання, яке тривало 40 днів, отримує свідоцтво з домедичної підготовки та сапера, а також призначення начальником відділення.
Після Британії Антон повернувся до Чернігова. Згодом роту направили до Вишгородського району Київської області. Військові чекали нових завдань командування. Та Антону не судилося. Серце воїна зупинилося. Земне життя обірвалося.
Воїну навіки 37 років.
Зайцев Антон Олександрович був патріотом своєї країни, відважним захисником, мав добру вдачу, спокійний характер, полюбляв грати у футбол. Передусім мав довірливі теплі стосунки з мамою.
У захисника залишилися батьки, сестра, племінниця, повідомили в Роменській міській раді.
Світла пам’ять Герою!
