31 липня шосткинці провели в останню путь героя, який помер у шпиталі після тяжкого поранення на фронті.
Пристромов Ігор Іванович народився 4 березня 1973 року в Шостці. Родина Пристромових була дружною та багатодітною, Ігор мав п’ятьох братів. Хлопчик навчався у загальноосвітній школі № 9, з захопленням відвідував спортивний гурток, цікавився картингом. Після отримання середньої освіти Ігор здобув спеціальність «електромонтажник» на базі Шосткинського вищого професійного училища (раніше – ПТУ-19). Строкову службу проходив у Краматорську, виконував обов’язки оператора кисневого обладнання та засобів життєзабезпечення екіпажу. 1993 рік став визначальним для чоловіка – він створив родину з коханою дівчиною Ольгою, у наступному році народився синочок Олег. За словами рідних, найбільшим скарбом у житті Ігоря Івановича завжди була сім’я та близькі люди. Він завжди намагався забезпечити кохану дружину та сина всім необхідним – як матеріально, так і душевно. Непосидючий, активний, працьовитий, щедрий, добрий і щирий – таким він запам’ятається друзям і родичам. Обожнював рибалку та гриби. Любив лагодити мотоцикли – свої та всіх друзів, які зверталися по допомогу. Його поважали та просили поради, з усіма Ігор мав добрі стосунки, а проблемні питання вирішував мирно.
Впродовж всього життя чоловік залишався вірним Шостці та працював на місцевих підприємствах. З початком повномасштабної війни життя родини Пристромових змінилося – 8 травня цього року Ігор Іванович був мобілізований на захист України. Його серце наче передчувало майбутню біду… Як не намагався бути спокійним і бадьорим, але при прощанні з дружиною промовив: «Хотілося б мені ще пожити та відчуваю, що не вернусь… Я зробив для своєї родини все, що міг». Прощався з рідними, як в останнє.
Після проходження військової підготовки у Харківській області чоловік був направлений на одну з найгарячіших ділянок фронту. Виконував обов’язки стрільця механізованого батальйону. Користувався високим авторитетом серед бойових побратимів і військового керівництва. Мав позивний «Іванич», адже був старшим за більшість захисників.
В результаті танкового обстрілу позицій ЗСУ в Луганській області наш земляк 11 липня отримав важке, комплексне поранення – лишився ноги, мав численні травми внутрішніх органів. Навіть в той критичний момент Ігор не розгубився – самостійно наклав турнікет на місце втраченої кінцівки та дочекався допомоги. Він дуже хотів жити… Заради рідних людей, заради перемоги та тихої радості бути поряд зі своєю родиною. Наступного дня після складної операції чоловік по пам’яті пригадав номер коханої та зателефонував їй. Жінка одразу ж поїхала до свого Ігоря та перебувала у лікарні м. Дніпро тривалий час. З усіх пацієнтів реанімаційного відділення Ігор Пристромов був «найважчим». Не працювали внутрішні органи – нирки, шлунок, легені. Життя чоловіка підтримувалося завдяки медичному обладнанню. У Шостці всі рідні та знайомі молилися та благали про диво, але цього не сталося. 25 липня Ігор Іванович відійшов у вічність…
