8 серпня свій останній спочинок в рідній землі знайшов мужній Воїн, відданий син українського народу, Герой - Дмитро Володимирович НОВОБРАНЕЦЬ. Церемонія прощання відбулась на Алеї Слави.
Попрощатися із загиблим Героєм прийшли рідні, близькі, друзі, керівництво громади, священнослужителі, військовослужбовці, небайдужі мешканці громади.
Усі присутні разом з священнослужителями помолились про Царство Небесне для загиблого Воїна.
Дмитро Володимирович НОВОБРАНЕЦЬ народився 5 травня 1971 року в м. Кулебаки Нижньогородської області. Згодом родина переїхала проживати в Ромни, на Батьківщину батька Дмитра.
Навчався Дмитро в Роменській школі № 8.
Після закінчення школи, самостійно обравши професійний шлях, закінчив Роменське вище професійне училище №14.
Потім був призваний на строкову військову службу, яку пройшов в м. Чита у військах зв’язку.
Після проходження служби повернувся в м. Ромни, де й познайомився з майбутньою дружиною.
У 1991 році Дмитро створив міцну родину, одружився.
Працював інструктором з водіння в ДОСААФ, водієм-механіком в Полтавському тампонажному управлінні «Укрнафта». Мав золоті, майстровиті руки, уміло ремонтував автомобілі. Останнім часом займався торгівлею.
Коли почалась повномасштабна війна, і російські загарбники увірвались на Україну, Дмитро Володимирович півроку оббивав пороги військомату, щоб стати на захист Батьківщини, але чоловік не підлягав призову за станом здоров'я.
Останньою краплею для Дмитра стала загибель на війні молодого хлопчини, який був для нього сусідом. Тоді він прийняв остаточне рішення, що не дивлячись ні на що він буде в ЗСУ. Для Дмитра НОВОБРАНЦЯ це були не просто красиві слова, він прагнув бути одним із гвинтиків, які крутять важке колесо Перемоги
13 лютого 2023 року Дмитро долучився до лав Українського Воїнства, ніс службу в складі Окремого стрілецького батальйону.
Солдат, стрілець Дмитро Володимирович разом з побратимами відбивав нескінченні напливи ворожих військ на Донецькому напрямку, виконував бойові завдання в Авдіївці на Коксохімічному заводі. «Дімон», саме так називали його друзі-військові, робив все, щоб рідні залишалися в безпеці.
Де б не був – тримався за побратимів, а вони за нього. Чоловік постійно брав участь у бойових зіткненнях з ворогом, де отримав більше 5 контузій, але це не зломило його дух воїна, бо після лікування він повертався в стрій та продовжував мужньо боронити Україну від ворога.
Після лікування чергової контузії, у лютому цього року Дмитро прийшов у довгоочікувану відпустку додому. Не міг натішитися улюбленою онучкою Мирославою, яку безмежно любив та обожнював.
Повернувшись на фронт, перебуваючи у самому пеклі війни, Дмитро не втрачав оптимізму, радів своєму життю, в якому, на жаль, було так багато чорних фарб… Жартома завжди говорив «я заговорений».
1 серпня 2024 року Дмитро НОВОБРАНЕЦЬ останній раз вийшов на з’язок, відправивши дружині повідомлення: «У мене все добре»… і тиша…
Бувало, Дмитро Володимирович затримувався на позиціях через безперестанні обстріли, не виходив на зв'язок 8-16 днів… тому надія була, що він живий і вийде на зв’язок. Але вже тоді серце дружини билося з якимось острахом. Мабуть, відчувало біду. З цього дня зв’язок з воїном обірвався назавжди…
Життя, що горіло ясно і натхненно. Життя, що було сповнене світлих мрій і планів згасло, немов свічка…
2 серпня 2024 року Дмитро Володимирович НОВОБРАНЕЦЬ загинув під час мінометного обстрілу в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області.
Захиснику навіки 53…
Без рідної людини залишились мати, дружина, донька, сестра, маленька онучка…
Загибель Дмитра Володимировича стала великою втратою для товаришів по зброї. Вони навіки втратили найкращого друга та побратима…
У цю гірку мить всією громадою поділяємо горе з рідними та близькими воїна, схиляємо голови в скорботі та висловлюємо глибокі співчуття.
Воїн Дмитро назавжди залишиться у нашій пам’яті мужнім, сміливим захисником, який поклав своє життя за нашу з вами незалежність, щоб над нашою Батьківщиною засяяло сонце Перемоги, повідомили в мерії Ромен.
Світла пам’ять воїну! Герої не вмирають!
