Гіркий смуток жалоби тяжким болем оповив Путивльську громаду. 25 серпня громада провела в останню дорогу Сергія ДІКАРЄВА, 1980 року народження.
Доля Сергія Олександровича не проста, виїхавши зі сходу України після подій 2014 року, життєві шляхи привели його до Путивля. У нашому місті захисник разом з дружиною Ольгою жили великою багатодітною родиною, разом виховуючи п’ятьох дітей.
У 2022 році, після повномасштабного вторгнення російських окупантів на українську землю, Сергій, не вагаючись, приєднався до патрулювання міста Путивль. До його маршруту входила його вулиця, рідні відпочивали спокійно: тато та чоловік захистить і вбереже. У квітні цього ж року був мобілізований до лав Збройних Сил України, служив стрільцем-санітаром механізованого батальйону. Рятував життя інших, та сам не вберігся…
Вірний військовій присязі, захищаючи Батьківщину, 10 серпня 2024 року отримав поранення в результаті мінометного обстрілу на Луганщині, а через 7 днів унаслідок отриманих травм серце захисника зупинилося.
Для друзів і знайомих Сергій назавжди лишився в пам’яті щирим, добрим, людиною з великим серцем. Він мав багато планів, ідей і мрій, так багато хотів ще зробити в цьому житті, але кривава війна відібрала все це в героя.
Без батька залишилася багатодітна родина, без чоловіка – дружина, без господаря – рідна домівка, повідомили в мерії Путивля.
Путивльська громада висловлює щирі співчуття родині з приводу непоправної й тяжкої втрати, що несамовитим горем її спіткала.
Нехай у пам'яті кожного з нас Сергій Дікарєв залишається таким, яким був за життя: відкритим, чесним, світлим, чуйним і доброзичливим. Низький уклін герою та вічний спокій його душі.
Герої не вмирають.
Слава Україні!
Героям слава!
