Минулої суботи сумчани відзначили День міста. Через постійні ракетні та бомбові удари армії рф по місту він пройшов тихо і непомітно. Але чи насправді День міста варто святкувати у вересні, як це роблять зараз?
Казус вересня
Сумчани соцмережах почали вітати один одного з Днем міста ще 2 вересня. Проте багато із них нагадували співбесідникам, що свято вже давно відзначається не у цей день. Згідно зі статутом міста, його «день народження» ще з 2015 року припадає на першу суботу вересня, тобто дата святкування залежно від календаря є плаваючою. У 2024 році вона припала на 7 вересня, тож саме у цей день міські чиновники традиційно поклали квіти до пам’ятника одного із «батьків міста», промисловця Івана Харитоненка та загиблих захисників незалежності України.
Чому вийшла подібна плутанина? З початку 90-х років і до 2003 р. День міста у Сумах відзначали 26 червня. Однак у 2002 р. прем’єр-міністром став Віктор Янукович. Україна стала відкритою для російської пропаганди, основою якої був і є культ «великої перемоги у великій вітчизняній війні». Ставленик Януковича, тодішній голова Сумської облдержадміністрації Володимир Щербань, у 2003 році під тиском добився від депутатів міськради Сум рішення перенесення цієї дати на 2 вересня. Саме в цей день у 1943 році три дивізії Червоної армії вибили частини вермахту із міста. У радянські часи цей день називали «днем визволення від німецько-фашистських загарбників» і відзначали відповідно.
Це рішення з точки зору здорового глузду виглядало максимально дивно з декількох причин. У нинішній світовій традиції відзначення дня міста дуже часто прив’язано до його заснування – міфічного чи реального. Багатовікова історія Сум багата на різні військові й трагічні події. Вибір однієї із них у якості Дня міста принижував вагу всіх інших подій у його історії, зокрема заснування.
І, звісно, це був абсурдний крок у комуністично-радянський ренесанс з тим же культом Сталіна і «великої вітчизняної війни». На той момент європейська та українська історичні науки вже давно поставили знак рівності між тоталітарними режимами Гітлера і Сталіна. Тож про «визволення» міста 2 вересня говорити не доводилося – влада одного тоталітарного режиму змінилася на іншу. Проте адепти російської пропаганди діяли за своєю логікою поступового підкорення України, а Суми та його День міста стали їх заручниками.
День міста 2 вересня святкували досить довго, щоб це поступово перетворилося на традицію, яку запам’ятали містяни. Однак невідповідність пропагандистської дати й реалій багато кому муляла очі. Однак при владі знову був Віктор Янукович, тож російська пропаганда панувала в офіціозі. У Статуті міста, який було затверджено у 2012 році, внесли інше визначення дати свята – «перша субота вересня». Тобто дату святкування відв’язали від «дня визволення», проте вона все одно залишилась в його орбіті. За 12 років, що минули, плаваюча дата святкування припадала на різні дати — від 1 до 7 вересня. До того ж місцева влада часто просто переносила його на «найближчі вихідні». Багато сумчан про заміну дати 2 вересня на «плаваючу» не чули. Тому плутанина, яка виникла декілька днів тому, вже траплялася неодноразово.
Кондратьєв і чолобитна
Але чому до 2003 року День міста відзначали 26 червня? Річ у тім, що саме 24 і 26 червня 1655 р. істориками зафіксовані перші письмові згадки про заснування «Суминого городка». Перший документ – це чолобитна отамана Гарасима Кондратьєва із групою козаків, адресована московському царю Олексію Михайловичу. Вона містила клопотання дозволити їм оселитися на т.зв. Берлицькому городищі. Другий — позитивна санкція на чолобитну окольничого Івана Гавреньова, що означало фактично дозвіл Олексія Михайловича це зробити.
Саме до цих дат перших письмових згадок про заснування міста було прив’язано святкування Дня міста до 2003 року.
Герасим Кондратьєв і інші переселенці із Білоцерківського полку прибули до майбутнього місця заснування Сум на декілька місяців раніше – у Великий піст, що тривав із 26 лютого по 15 квітня 1655 року. Вочевидь, вони відразу розпочали будівництво будинків і укріплень, а звернення до царя було формальним актом, який мав узаконити його. Територія Слобожанщини на той момент належала Московській державі, тож обійтись без формального дозволу московського самодержця було не можна.
Звісно, версій заснування Сум є декілька. Їх описання – поза межами цієї статті. Однак найбільш обґрунтованою є наведена вище: місто у 1655 р. заснували українські козаки-переселенці із Правобережної України на чолі з Герасимом Кондратьєвим.
Без консенсусу
Ми вирішили дізнатися, що думають з цього приводу сумські історики та краєзнавці.
«Святкування Дня міста в «першу суботу вересня» - це недолуге прикриття радянщини, тобто т.зв. «дня визволення» у 1943 році, своєрідний фіговий листочок на ганебному рішенні. Жодного «визволення» у цей день не було, оскільки, як кажуть Колима замінила Бухенвальд. До Сум тоді повернувся кривавий сталінський режим. Триматися за цей день досі, коли на Суми падають російські ракети й бомби тих же «визволителів», абсурдно і злочинно. Врешті решт, ця дата не має жодного стосунку до дати заснування міста. Ми маємо документи, які точно вказують на цю подію – таке у історії міст, яким декілька століть, буває нечасто. Тож логічним рішенням було б повернути святкування Дня міста 26 червня», - говорить голова обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олег Корнієнко. Нині він служить у III штурмовій бригаді.
«Дату заснування міста не варто прирівнювати до дати отримання дозволу на поселення. Поселенці у 1655 р. прийшли на місце заснування майбутніх Сум у великий піст, а це міг бути як кінець лютого, так середина квітня. Декілька місяців, які пройшли до отримання дозволу царя, вони вже тут жили. Дату святкування Дня міста можна взагалі прив’язати до будь-чого – до весни, до літа, до осені. До того ж дата 26 червня – це дата, визначена за юліанським стилем, який на той момент відставав від нинішнього григоріанського на 10 днів. Якщо брати це до уваги, то тоді День міста треба святкувати 6 липня. Подивіться на День Києва – до чого він прив’язаний? Просто до кінця травня, весна, сонечко… Святкувати можна в будь-яку дату, тільки неоднозначно не 26 червня і не 2 вересня», - говорить краєзнавець і філософ, один із керівників «Сумського історичного порталу» В’ячеслав Артюх.
«Традиційно вже вкидається в інформаційний простір ідея, що треба відзначати День міста 26 червня. Пояснення різні й туманні. А правда в тому, що таким чином ми будемо вшановувати указ московського царя Олексія Михайловича, який дозволив втікачам з Гетьманщини оселитися «на реке на Псле подле Сум речки на Берлицком городищи», який був підписаний саме 26 червня 1655 року. Історія нашого міста, як бачимо, тісно пов’язана з росією та московськими царями, яким вірно служили наші колишні керманичі. Тож, як на мене, Днем міста може бути будь-яка дата, але не та, яка пов’язує нас із росією чи московськими царями. Можна залишити вересневу дату як нейтральну. Або перенести на березень, бо у березні 2022 р. Суми звільнилися від блокади російських окупантів. Та й переселенці прийшли на місце майбутніх Сум десь приблизно у березні-квітні», - говорить краєзнавець Сергій П’ятаченко.
Чекаємо на зміни
Ще 14 червня 2024 року на порталі Сумської міськради було оприлюднено проєкт нового Статуту Сумської громади. Перед цим було проведено його громадське обговорення. У ньому датою святкування Дня міста пропонується вважати 25 червня кожного року. Дата розгляду цього проєкт рішення станом на початок вересня залишається невідомою.
Трохи з історії традиції
За часів російської імперії традиції святкування днів певного міста не існувало. Імперська бюрократія і державний апарат віддавали перевагу державним і церковним святам Російської православної церкви. До нас дійшли фото святкування у Сумах 300 -ї річниці царського дому Романових і Водохрещі. Права місцевого самоврядування у вигляді земств були дуже обмеженими – окремо місто Суми як суб’єкт взагалі не вирізняли.
Єдиним виключенням були ювілеї з дня заснування великих і столичних міст імперії. Зокрема, досить бучно було відсвятковано 700- ліття москви у 1847 році.
За часів СРСР для місцевих свят також місця не було – всі вони були ідеологічними, хіба що крім відзначення Нового Року. Виключенням, як і за часів імперії, було святкування ювілеїв великих міст – 800-ліття Москви у 1947 р. чи 1500-ліття Києва у 1982 році.
Становлення традиції святкування дня того чи іншого міста відбулося вже після відновлення незалежності України у 1991 році.
Богдан Сумський
