В Сумській міській галереї 10 вересня відкрилася виставка акварелей відомого сумського скульптора Олега Прокопчука. Так, це не помилка: Олег Прокопчук – багатогранна особистість, яка не обмежує себе у творчості. Це вже друга виставка його акварелей, перша пройшла у 2020 році.
Експозиція складається із 26 робіт. З початком широкомасштабної війни Олег Прокопчук змушений був виїхати із України. Нині він проживає в місті Хайфа в Ізраїлі. Однак душею скульптор залишався і залишається в Україні. Він на постійному зв’язку з рідними і друзями, щоденно переглядає новини із рідного міста і з фронту. Саме біль, тривога і роздуми за долю України, за наших бійців, які б’ються на фронті проти загарбників, стали темами акварелей, які Олег Прокопчук написав у 2022-2024 роках за кордоном. Найкращі із них увійшли у експозицію виставки. Автор спеціально приїхав на її відкриття, подолавши понад 3 тис. кілометрів.
Олега Прокопчука завжди цікавило філософське осмислення нашого світу. Його перша виставка акварелей складалася із робіт на тему космогонії людини і співіснування її з оточуючим світом. Нинішня виставка частково продовжує цю тему. Тут є роботи на християнські і філософські теми, назви яких говорять самі за себе: «Пророки і будителі», «Серпневі щедроти» і подібні. Є графічні роздуми на тему української історії- «Посіяли гайдамаки в Україні жито», «Микола Гоголь» Значна ж частина із них присвячена подіям російсько-української війни. Звісно, це не батальні реалістичні сцени, а графічне осмислення цього смертельного конфлікту, і його наслідків, зокрема теми українських біженців, що розсіялися по всьому світу.
Одна із робіт в експозиції Олега Прокопчука присвячена пам’яті його учня, Руслана Мовчана, який воював у лавах Збройних Сил і загинув на фронті. Олег Прокопчук викладав у нього малюнок і живопис. Митець підкреслив, що присвятив пам’яті Руслана цілу серію робіт, а на виставці представлена лиш одна із них.
На відкриття виставки прийшло чимало шанувальників таланту скульптора і художника, які із цікавістю оглядали нові роботи і спілкувалися з ним. Вони також вітали його Олега Прокопчука із ювілеєм - 80 річчям.
Виставка буде працювати до 22 вересня. Потім вона повернеться до Ізраїлю і буде експонуватися у посольстві України в цій державі.
«За кордоном жити непросто. Ніхто нас там не чекає. Де би не жив митець, він має залишатися митцем, тобто творчо працювати. Якщо припинити роботу, то як творча особистість невдовзі помреш. В Ізраїлі є українська громада, там є творче життя, виставки, музичні вечори – це дуже допомагає у розвиватися. Щоб передати всі емоції, які мене хвилюють, я повністю перейшов на роботу акварелями, а зараз опановую техніку роботи олією на полотні. Для скульптора це непросто, однак перші вісім робіт вже є», - говорить Олег Прокопчук.
«Кожна робота автора - це складна , вивірена композиція, яка змушує глядача думати і співпереживати. Це дуже важливо, бо на жаль, зараз з’явилася тенденція перетворення мистецтва на декоративне – картини, які мають прикрашати собою інтер’єру житла. Тут ми бачимо справжнє мистецтво, яке викликає асоціації, думки, спонукає до рефлексій і філософських роздумів. Це дуже важливо»,- говорить художник Микола Жулинський.
«В Україні зараз дуже мало майстрів, які пишуть аквареллю не пейзажі, а жанрові, філософські, серйозні, професійні роботи. Олег Прокопчук – один із них. Хоча роботи написані далеко від України, їх серце і душа – тут, як і серце і душа їх автора. Кожна робота несе великий творчий заряд, змушує зупинитися і задуматися над тим як живеш, хто ти у цьому світі. Експозиція дуже повчальна за ставленням до життя і подій навколо», - говорить художник Олександр Садовський.
«Дійсно, техніка акварелі – це техніка для живопису, натюрмортів чи ніжних портретів . Мене також приємно здивувало, що Олег Прокопчук майстерно використовує її для осмислення нашого буття під час війни. Загибель на фронті, евакуація, звільнення із полону – це те, що болить нам усім. Автор зміг показати все це. В кризові моменти життя завжди постають питання «хто ми є?», «куди йдемо?». Саме на ці питання і відповідають роботи Олега Григоровича», - говорить мистецтвознавець Ганна Приходько.
Володимир Пошва
