15 вересня жителі громади провели в останню путь Героя, мужнього бійця, добру і світлу людину – Олександра Олександровича ГОЛБАНА, який до останнього подиху боронив рідну землю та кожного з нас від російської орди.
Віддати останню шану Герою зібралися рідні, керівництво громади, священнослужителі, друзі, військові, побратими та небайдужі мешканці.
Створивши живий коридор, на колінах, зі сльозами на очах, скорботою та болем у серці від непоправної втрати, земляки прощались із Захисником.
Люди не стримували сліз... Спільна молитва за упокій душі Олександра ГОЛБАНА лунала на Алеї Слави, де священнослужителі провели над тілом загиблого чин відспівування.
Щирі співчуття родині та близьким загиблого, висловила заступник міського голови Лілія ГОРОДЕЦЬКА: «Кажуть, що сильний не той, хто застосовує силу, а той, хто, розуміючи свою перевагу, стримує її. Таким був Воїн Олександр ГОЛБАН, який з перших місяців повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Ворог заплатить за кожну вбиту душу, за кожну зламану долю... Вічне прокляття катам, які несуть на Україну біль, кров і сльози! І велика подяка 🇺🇦Олександру, який зі зброєю в руках захищав нашу землю на вогневих рубежах. Воїн став янголом, який вічно буде закривати крилами свою родину, громаду, Україну та кожного з нас! Тепер Олександру ГОЛБАНУ назавжди 34… Від усіх жителів Роменської громади висловлюю щирі співчуття родині спочилого Героя. Вічна шана та світла пам’ять загиблому Захиснику України»
Багатолюдною ходою, під супровід духового оркестру, громада провела Героя в останню дорогу...
Наш Захисник Олександр Олександрович ГОЛБАН народився 9 квітня 1990 року у с. Гулянка на Одещині.
Олександр ріс у багатодітній родині, мав ще 2 сестри та брата. Саша закінчив 9 класів у селі Гулянка. Був гарним та старанним учнем, мав багато друзів, з якими любив проводити вільний час.
Після закінчення школи працював у Києві на шиномонтажу. Згодом зайнявся підприємницькою діяльністю: відкрив декілька торговельних точок з продажу овочів та фруктів. Їздив також на заробітки до Польщі.
2011 рік став знаковим для юнака, адже у цьому році Олександр зустрів дівчину Юлю з міста Ромни, а вже у листопаді 2012 закохані одружилися та створили міцну родину. Щасливий чоловік був у сімейному житті, бо мав люблячу жінку, найкращих у світі дітей: сина та доньку.
З 2014 року Олександр разом з родиною переїздить до Ромен. Чоловік будує плани на щасливе життя під мирним небо України, працює, виховує дітей.
Олександр мав гарне захоплення: найбільше у світі любив готувати смачні страви, як традиційної кухні, так і сам вигадував цікаві рецепти. А своїм дітям часто готував пасту з морепродуктів, яку малеча просто обожнювала. Олександр мав гарні та теплі стосунки зі своїми сестрами та братом, завжди їм допомагав та підтримував.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр добровільно пішов до Роменського військкомату, аби стати на захист рідної землі. Але спочатку йому відмовили.
Згодом, а саме 20 червня 2022 року чоловіка мобілізували до 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ. У Британії протягом 1 місяця Олександр навчався за спеціальністю "навідник КПВТ".
Наш Захисник Олександр Олександрович ГОЛБАН захищав Україну в найзапекліших точках: Ізюм, Лиман, Сватово, Кремінна та інші напрямки.
За участь у визволенні Харківщини 28.09.2022 року нагороджений медаллю за «Захист Вітчизни». Також захисник більше року боронив Україну на Бахмутському напрямку.
У квітні 2023 року Олександр отримав травму, але після 3-ох місячної реабілітації, яка проходила в м. Київ, Воїн повернувся на передову до побратимів.
У травні 2024 року від військової частини Олександр ГОЛБАН проходив навчання у Німеччині, де вивчав як користуватися новою військовою технікою. Побратими згадують, що Олександр був справним військовим, вірним та гарним товаришем. Захоплення його життя – кулінарія і на війні знадобилося чоловіку – він готував смачні страви для побратимів. На знак вдячності друзі Сашка називали: «Наша мамка!». Наш Воїн мав позивний "BEST", бо намагався у всьому бути найкращим...
В кінці липня 2024 року підрозділ Олександра перекинули на Курський напрямок.
7 вересня 2024 року Олександр Олександрович ГОЛБАН за вірність народу України, за мужність та незламність при захисті Батьківщини був нагороджений медаллю «За захист України».
Наш захисник останній раз був вдома проїздом спочатку вересня цього року. Олександр разом з дружиною мали плани на життя… Більш за все військовий мріяв, аби закінчилася війна. Часто говорив дружині: «Війна – це дуже страшно, це біль… втрати… Але ми вистоїмо, Ми Переможемо…»
Олександр планував після закінчення війни відкрити власну справу: для мешканців громади створити затишне кафе чи ресторан, де б готував страви за власним рецептом. Найбільше, чого хотів наш Захисник, це подарувати дітям світле майбутнє у мирній країні… Та не судилося…
10 вересня цього року Олександр написав дружині, що йде на завдання, і певний час з ним не буде зв’язку. Далі були дні тиші та невідомості для дружина. Вона била на сполох, телефонувала побратимам, до медичних закладів області. А вже 13 вересня її повідомили про найстрашніше…
10 вересня 2024 року Олександр ГОЛБАН, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув поблизу н.п. Черкаська Конопелька Суджанського району Курської області.
Працьовитий, завжди справедливий та розсудливий, щирий та справжній, добрий та відвертий – таким навіки залишиться в пам’яті всіх, хто любив та знав захисника. Олександр мріяв здолати ворога та повернутися до мирного життя, де його чекала родина. Бо син і донька для нашого захисника були цілим всесвітом…
Але не судилося: війна внесла свої корективи… вона забрала від нас вірного сина України.
Мужній воїн із честю та гідністю виконав свій обов’язок громадянина, патріота щодо захисту своєї держави. До останнього подиху залишився вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині.
Олександру ГОЛБАНУ навіки 34…
Побратими згадують його як дуже сміливого, порядного, відповідального, працьовитого та кваліфікованого військовослужбовця, гарного воїна, який знайшов себе у військовій справі.
Загибель Олександра ГОЛБАНА - це велика втрата не лише для тих, хто його знав, а й для усієї нашої громади та України.
Щирі співчуття рідним та близьким Героя. Без рідної людини залишились жінка, син, донька, сестри та брат…
У скорботі низько схиляємо голови перед його подвигом...
Світлий спомин назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його бойових побратимів, родичів та земляків.
Світла пам’ять Герою – Олександру Олександровичу ГОЛБАНУ!
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Герої не вмирають!
