Білопільська громада попрощалася з 42-річний земляком Сергієм Маркіним.
Сім місяців рідні, поки його вважали зниклим безвісти, чекали, надіялись, сподівались, що він живий, що вони його обіймуть, що він повернеться… Так і сталося, проте – “на щиті”…
17 вересня Білопілля провело захисника в останню земну дорогу.
Маркін Сергій Олександрович народився 27 січня 1982 року. Закінчив Білопільську школу № 1, потім – Білопільське професійне училище № 5. Здобув кваліфікацію слюсаря механоскладальних робіт, слюсаря електромонтажника.
У 2000 році був призваний на строкову службу. Під час її проходження був стрільцем внутрішніх військ. До служби ставився з відповідальністю.
У 2002 році, почав працювати слюсарем на Сумському машинобудівному науково-виробничому об’єднанні.
У травні 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних сил України. Служив у роті оборони територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Був стрільцем-помічника гранатометника.
24 січня 2024 року, отримавши наказ, Сергій відбув у бойову частину до Покровська Донецької області, звідти – на нульову позицію під Авдіївку.
Згодом, рідні отримали звістку, що Сергій Маркін – безвісти зниклий.
Підтвердження не було дотепер. Сергія вважали зниклим безвісти після артилерійського ворожого обстрілу, а рідні до останнього не втрачала надії, чекали доброї звісточки та сподівалися, що він живий. Нехай в полоні, поранений, але все-таки живий. Тож чи не щодня молилися за його здоров’я. Але дива не сталося…
Через сім місяців важкого очікування дружині Інні повідомили, і цим поклали край її надіям. Загибель чоловіка, який з мирного слюсаря, який все життя працював на заводі, та після 24 лютого 2022 року став військовослужбовцем, офіційно підтвердили результатами ДНК-експертизи.
Солдат Сергій Маркін загинув 05 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, на Донеччині.
У загиблого залишилися любляча дружина Інна, та донечки Руслана та Полінка.
В останню дорогу проводили загиблого зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати, з квітами та навколішки.
З військовими почестями поховали захисника України на місцевому кладовищі, повідомили в мерії Білопілля.
