У селі Перемога відбулася церемонія прощання із захисником Федором Михайловичем Павленком (30.09.1986-15.09.2024).
Його смерть стала великою втратою для рідних та всієї громади.
Майже 2 роки Федір брав участь у найгарячіших боях, виявляючи незламний дух, мужність і відвагу. Його самовідданість у боротьбі за мир і свободу України є прикладом для всіх. Федір Михайлович залишиться в пам'яті як справжній Герой, який віддав своє життя за краще майбутнє для кожного з нас.
На жаль, 15 вересня 2024 року серце нашого Героя Федора Михайловича Павленка перестало битися. Його смерть стала великою втратою для всієї громади, рідних та друзів.
Павленко Федір Михайлович народився 30 вересня 1986 року в місті Запоріжжя. З юних років Федір демонстрував доброту та готовність допомагати іншим, вирізнявся особливою щирістю й людяністю.
У дитинстві Федір разом із родиною переїхав до села Перемога, де й прожив більшу частину свого життя. Навчався в Баницькій загальноосвітній школі. Обожнював футбол, захоплювався комп'ютерною технікою і часто проводив час на риболовлі. Його любов до життя та людей проявлялася у всьому — він був тим, до кого завжди можна було звернутися за допомогою в скрутну годину.
Після закінчення школи вступив до Глухівського агротехнічного коледжу СНАУ та отримав спеціальність бухгалтера. Потім пішов до армії, що стало початком його шляху як захисника своєї Батьківщини. Після військової служби Федір шукав свою долю за межами України, однак душа його завжди тягнулася до рідного краю, і у 2018 році Федір повернувся до села Перемога. Тут він працював у місцевому підприємстві — ФГ «Кристал Перемога», та відновив зв’язки з рідними й близькими.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2022 році Федір добровільно без вагань вступив до лав Збройних Сил України. Його відданість Батьківщині була безмежною — він брав участь у найгарячіших точках зіткнення з ворогом, проявляючи героїзм і незламність духу.
У Федора залишилися мати, троє сестер та племінники, які завжди пам’ятатимуть його як надзвичайно добру й чуйну людину.
Остання розмова з рідною сестрою, відбулася 14 вересня, залишила по собі теплі спогади. Федір був радісний, сповнений надії на краще майбутнє. Він планував незабаром приїхати додому у відпустку, але його мрії не судилося здійснитися.
Подвиг Федора Михайловича для Батьківщини вартий найвищої шани. Його самовідданість і готовність боротися за мир і свободу України — це приклад для всіх нас. Його ім'я назавжди залишиться в серцях.
Світла пам'ять Герою. Слава Україні!
