13 жовтня у Шостці провели в останню путь земляка Олександра Романченка.
Романченко Олександр Григорович народився 10 травня 1974 року у Шостці. Тут минуло його дитинство та юнацькі роки, тут він провів переважну частину життя. Хлопчик навчався у ЗОШ № 5, захоплювався футболом. Після здобуття неповної середньої освіти вступив до місцевого хіміко-технологічного коледжу, опанував професію механіка. Строкову службу проходив у Звягелі (колишньому Новгород-Волинському), у складі артилерійських військ. Після повернення на малу батьківщину Олександр Григорович кілька десятиріч працював слюсарем-наладчиком на провідних підприємствах Шостки. У вільну годину дуже любив рибалити. Його згадують як добру і спокійну людину, готову допомогти іншим, товариську та миролюбну. Він дуже любив життя…
У жовтні минулого року чоловік добровільно вступив до лав ЗСУ. При прощанні промовив: «Я повинен бути там, захищати Батьківщину». Вдома на Олександра чекали рідні та друзі, дві неповнолітні донечки (старший син боронив Україну з перших днів повномасштабного вторгнення). На фронті Олександр Романченко виконував обов’язки радіотелефоніста стрілецької роти, користувався авторитетом серед бойових побратимів. Мріяв після Перемоги повернутися до рідного міста, разом з фронтовим товаришем відкрити маленький бізнес. «Я обов’язково повернуся! Я приїду з перемогою!», - любив повторювати чоловік у розмові з рідними.
Олександра Романченка не стало 4 жовтня. У глибокій скорботі друзі та рідні, сиротами залишилося троє дітей. Шосткинщина оплакує свого захисника і схиляється перед його пам’яттю.
