Анна Коршунова розпочала свій шлях як викладачка, однак прагнення до творчої свободи привело її до краєзнавства. Залишивши формальне викладання, вона занурилася у дослідження історії рідного Сумського краю, ставши популяризаторкою місцевої культури та історії. Сьогодні вона очолює STEAM-студію «Ладунок», пише дитячі книги та допомагає дізнатися більше про Суми через гру, квести та творчі проєкти. Про те, як опанувати краєзнавство неформально та цікаво – дізнавалися наші журналісти.
— У якому віці Вам стало цікаво дізнаватись про історію рідного краю?
— У кінці 90-х був такий курс у 4 класі – «Ми — сумчани», у 5 класі – «Рідний край»(Сумська область). Потім їх скасовували, і зараз регіональна інформація розкидана по інших курсах, фрагментована. Якщо в учителя є час і бажання загострювати на цьому увагу – це добре, але в умовах дистанційної освіти і обставинах, у яких ми зараз знаходимось, зазвичай краєзнавчі теми або ігноруються, або відсуваються на самостійне вивчення.
— Чи є у сучасній шкільній програмі предмети з краєзнавства чи локальної історії?
— На жаль, таких предметів зараз немає. До того ж краєзнавство та локальна історія - це не синонім. Краєзнавство – не тільки історія. Сюди входить і географічне краєзнавство, і літературознавство, етнологія і фольклористика… Тобто все те, що вирізняє конкретний населений пункт або місцевість.
— Чому ви вважаєте важливим краєзнавство?
— У більшості європейських країн в пріоритеті є акцентування на вивченні найближчого оточення дитини, з максимальною кількістю навчальних прогулянок, екскурсій, практичних робіт «в полі». В нашому ж випадку, часто стикаюсь з тим, що наші діти більше знають про інші країни, екзотичних тварин і рослин, аніж про світ, що їх оточує.Так, наприклад, я стала свідком діалогу на Веретенівці. Хлопчик років восьми, показуючи на білу чаплю, що ловила рибку на озері, захоплено вигукував: «Мамо, дивись, фламінго! Тільки білий!». Мама, підтверджуючи, пояснила: «Так, ти ж читав, що фламінго рожеві, бо їдять особливих рачків? Мабуть, цьому рачків не вистачає». Наших місцевих пташок досить часто не знають навіть дорослі. Усі птахи, що плавають на озері Чеховому – качки. Насправді ж серед них є й крижень, і лиска, і водяна курочка, і навіть пірникоза…Тож краєзнавство допомагає з дитинства відчути зв’язок із власним краєм, розуміти своє коріння й по-справжньому цінувати навколишній світ. А ще формують ставлення до ось цього конкретного куточка планети як до свого, єдиного й неповторного. На мою думку, без належної уваги до краєзнавства будь-яке патріотичне виховання – це слабкий фундамент, який легко зруйнувати.
— За освітою Ви вчителька географії та біології, кандидатка географічних наук і тривалий час працювали в школі. Чим займаєтесь зараз?
— Тривалий час у гімназії я керувала краєзнавчим гуртком. Саме там я зрозуміла, наскільки важливою та цінною є для дітей практика, не класичні теоретичні заняття, а саме краєзнавча діяльність. Найяскравішим нашим проєктом була костюмована екскурсія «Ми вам розкажемо про Суми». Дистанційна форма освіти – непоганий інструмент, але ніяка віртуальна екскурсія не замінить «живе» спілкування. Ми всі страшенно скучили за офлайном. Зараз я намагаюсь розпочати власну справу і хоч трохи компенсувати і дітям, і дорослим саме це – знайомство з найближчим до них світом.
— Що робить Вашу роботу особливою?
—Коли я пішла з роботи, замислилась: у чому моя суперсила? Мені здається, це методика. Хоча нудно звучить, правда ж? Особливість у вмінні пояснити складні речі так, щоб все було цікаво, зрозуміло і хотілось дізнаватись ще. Формула студії «Ладунок» - «Локальна історія плюс…». Це різноманітні майстер-класи і навіть курси, де можна дізнатись про Суми через гру, квести, перформанси, креативні лекції й майстер-класи. Але насправді за ними стоїть серйозна підготовка й наукове обґрунтування.
— Які заходи або ж цікавий формат для пізнання нашого міста можна виокремити?
— Закохувати в Суми – ціла наука. Я зараз працюю в партнерстві з музеєм «Причал Одіссея» і найпопулярнішою є музейна лекція-екскурсія «До плаття». Паралельно з презентацією й розповіддю про моду й побут сум’янок на початку XX століття я обираю моделлю когось з присутніх і вдягаю повний комплект-репліку одягу панночки – представниці середнього класу часів «цукрового» розквіту Сум. Але мета лекції – розповісти не про одяг і його елементи, а саме про Суми та мешканців міста, зрозуміти, як жили люди тут сто двадцять років тому. Крім того, разом зі Школою архітектури та дизайну ми заснували громадську організацію "ЛАД" ("Локальна історія. Архітектура. Довкілля"), тож плануємо цікаві заходи: просвітницькі лекції й екскурсії, проєкти, творчі активності.
