Сьогодні багато учнів та студентів продовжують навчання онлайн, адже війна змушує пристосовуватися до нових умов. Дистанційна форма освіти вважається більш безпечною, але чи є вона ефективною та зручною?
Ми вирішили дізнатися думки сум’ян, які безпосередньо стикаються з ним щодня.
— Я навчаюся дистанційно, і для мене такий формат зараз найзручніший. У нинішніх умовах, коли небезпечно відвідувати громадські місця, дистанційне навчання стає найоптимальнішим вибором. Воно дійсно забезпечує комфорт і безпеку, що вкрай важливо в нинішній ситуації.
Однак, якщо говорити про якість освіти, то я бачу, що вона дещо знизилася. Багато студентів, як і викладачів, стали менше старатися. Мені здається, що дистанційне навчання може розслабляти, бо немає звичної дисципліни, як в очному навчанні. Але все ж дистанційка показала, хто дійсно хоче навчатися, а хто – ні. На мою думку, студенти, які вибирають дистанційне навчання, повинні показувати реальні результати та дотримуватися доброчесності, адже обманювати систему стало набагато простіше. Можливо, варто надати студентам вибір, як навчатися, коли війна закінчиться. Тоді кожен зможе обрати формат, який найбільше підходить саме йому.
Наталя, викладачка, фотографуватись відмовилась:
— Я за очне навчання. Переконана, що онлайн не замінить офлайн. Але, є в нас негарні сусіди й відповідно безпекові умови. Життя – це найдорожче, що в нас є. Існує стереотип, що дистанційне навчання – це канікули з онлайн-перекличками та домашніми завданнями, скинутими в месенджер. Проте дистанційний формат може включати всі характерні для очного навчання елементи (групові дискусії, колективне обговорення матеріалу, живе спілкування) тощо.
Для забезпечення повноцінного освітнього процесу в такому форматі, крім технічного оснащення, педагог має володіти професійними та особистими компетентностями, які автоматично зацікавлять, організують та привернуть увагу учнів з початку до кінця заняття. Але й цього іноді замало: батьків під час дистанційного навчання значно зросла, адже від молодших дітей складно очікувати повну дисципліну та концентрацію. Існує відомий принцип: жодна освітня система не може бути кращою за вчителя, який у ній працює.
— Особисто мені комфортніше дистанційний формат навчання, оскільки я маю можливість навчатися в зручному для себе темпі, бо мене ніхто не «жене в шию». Проте мені не вистачає комунікації під час навчання, що є його вагомим недоліком.
Дистанційний формат навчання, на жаль, погіршив якість освіти, оскільки швидкість інтернету може бути нижчою за потрібну, через що порушується процес комунікації студент-викладач.
Марина, мати школяра, фотографуватися відмовилась:
— Очне навчання, звичайно, краще. Діти мають бачити вчителя, як і вчитель – дітей. На мою думку, дистанційний формат дуже впливає на якість навчання, адже відсутнє безпосереднє спілкування. А це критично, особливо для школярів, бо діти потребують живого контакту зі своїми однолітками. Спілкування онлайн – це не те саме, що бачити один одного на перервах, разом брати участь у заходах чи гуртках. Комп'ютер не замінить живого спілкування, особливо підліткам.
Щодо труднощів для батьків, то їх теж вистачає. Складно контролювати, як діти засвоюють новий матеріал. Маленьким дітям, наприклад, учням першого чи другого класу, дуже важко самостійно вчитися онлайн. Батьки змушені більше залучатися, але не всі можуть працювати та виділяти стільки часу, щоб разом проходити матеріал. І дітям важко, і батькам теж. Якщо чесно, єдиний плюс дистанційного навчання, який я бачу, – це можливість забезпечити безпеку в умовах війни. Дитина вдома, а отже, під час повітряної тривоги в безпечному місці.
— Звісно я віддаю перевагу дистанційному формату навчання, оскільки тобі не доводиться вставати рано, кудись збиратися, щоби встигнути на пари, цебто у тебе є додатково година аби виспатись.Особливо з активізацією нічних обстрілів дистанційка хоч якось рятує в цьому плані. До того ж є більше можливості доробити якісь завдання на перерві, що часто не вдається реалізувати під час очного навчання, в цьому величезний плюс.Звісно, іноді не вистачає живого спілкування з людьми, бо ти майже увесь час проводиш вдома, комунікація з групою обмежена спілкуванням у спільних чатах, а ти майже увесь час чимось заклопотаний чи то відвідуванням занять, чи то роботою (теж вдома), і це певним чином заганяє тебе у меланхолію.
Якість освіти залежить від кожної людини окремо, бо якщо людині не має абсолютно ніякої мотивації вивчати щось, то вона цього, логічно, не буде робити.Також, немало важливим є амбіції безпосередньо викладача – навчити чогось своїх підопічних, бо, справді, можна проявити креативність у викладанні предмета і, тим самим, зацікавити студентів у вивченні матеріалу.
