У сумському КП «Центрі догляду за тваринами» налічується 78 вихованців, які шукають господарів. Заклад розрахований лише на тимчасову перетримку, а отже знайти нову домівку тварині треба якомога швидше.
Як міська влада фінансує комунальний притулок, що переживають тварини під час війни та як волонтери дарують нове життя чотирилапим – розповіла Аліна Остапенко, директорка підприємства.
Як працює центр?
Собаки потрапляють до центру за заявками мешканців громади на тимчасову перетримку. Ці заяви можна подати лише у письмовому вигляді у декілька інфраструктур: департамент інфраструктури, служба 15-80, сайт Сумської міськради або ж безпосередньо в офіс підприємства, що знаходиться за адресою вул. Холодногірська, 35.
«На кожну заявку виїжджає працівник та оцінює ситуацію, наприклад, часто ми отримуємо «скарги» на агресивних собак, але,приїжджаючи на місц, бачимо, що ситуація описана в листі – не віповідає дійсності, тварина не агресивна або,взагалі, не рідко виявляється ще й домашньою ( так званий самовигул ), тож ми розшукуємо опікунів чи власників і з ними домовляємося про вирішення конфлікту, щоб задовільнити всі сторони - і людей, які звернулись до КП і тварин,аби тим не завдали шкоди обурені люди», – відзначає волонтерка.
Тривалість перетримки у «Центрі догляду», загалом, залежить від багатьох факторів: волонтери займаються стерилізацією, за потреби лікуванням та утриманням тварин. За можливості, їх після цього випускають на місце вилову, але бувають випадки, коли собакам треба шукати нових господарів. У такому разі, час перетримки затягується до тих пір, поки собакам не знайдуть прилаштування.
«Звісно часові рамки тоді дуже неясні, бо одну собаку можуть забрати за тиждень – два, а когось ми вимушено утримуємо роками, бо її нікуди або небезпечно випускати назад», – говорить працівниця центру.
Звісно, бувають випадки коли тварину треба вивезти з неналежних умов перебування. Зазвичай це прикордонні громади Сумської області, що активно зазнають обстрілів:
«Під час повномасштабного вторгнення до нас стали звертатися багато жителів прикордоння, щоб ми допомогли їм вивезти та розмістити улюбленців , які залишались в селах під обстрілами, тому,мабуть,третина собак в КП на сьогодні – це тварини-переселенці, які приїхали разом з евакуйованими людьми», – розповідає про евакуйованих песиків Аліна Остапенко.
Собаки з цих територій зазвичай приїжджають емоційно піднесеними та швидко адаптовуються до умов притулку, оскільки це в минулому домашні собаки, яким, на жаль, довелося покинути своє місце проживання в силу таких обставин. Бачачи людей поряд з собою та те, що за ними доглядають,спілкуються з ними, їм стає емоційно легше пристосовуватися до такої зміни обстановки. Та бували й окремі випадки, коли собаки приїжджали до центру недовірливими: відмовлялися від їжі, проявляли агресію чи, навпаки, страх. Проте, коли волонтери починали розбиратися у причинах такої поведінки, то виявлялося, що навіть до повномасштабного вторгнення до них ставилися неналежним чином. Частіше, це жорстоке ставлення з боку власників:
«У нас був такий випадок, що собаку тримали зачиненою більше року у вольєрі, і вона в своїх екскрементах сиділа, не бачила людей. Їй просто через сітку кидали їжу і все. Звичайно, таким собакам треба більше часу на адаптацію», – ділиться історією працівниця притулку.
Бували і випадки, коли собаки приїжджали з контузіями, пораненнями, які отримали у наслідок обстрілів прикордоння та через це мали особливі потреби у адаптації та реабілітації. Але, як наголошує волонтерка, це, одиничні випадки і всі з часом адаптовуються, просто треба набратися терпіння та не забувати, що тварини потребують підтримки у такі складні часи.
Фінансування КП «Центр догляду за тваринами»
Як зазначає керівниця, фінансує підприємство міська рада. Проте цих коштів часто буває недостатньо, адже кількість собак в центрі, який не розрахований на довгострокове утримання, постійно зростає.
«Багато чого з потреб я перекриваю власними силами та за допомогою волонтерської спільноти. На кшталт, корми,амуніцію для тварин, деякі будівельні матеріали та розхідні елементи побуту ( тирса для прибирання, сіно для утеплення, тощо ). Лікування у ветлікарнях за потреби ми перекриваємо поза закладеним бюджетним фінансуванням», – говорить волонтерка.
Чи є потреба у допомозі від небайдужих?
«Ми налагодили роботу так, щоб в притулку завжди був запас всього, початок війни навчив , коли було важко знайти продукти чи ліки , що завжди має бути всього з запасом на декілька місяців вперед , тому тварини ніколи не голодні та доглянуті за будь-яких обставин», - ділиться Аліна Остапенко.
При бажанні чимось допомогти, охочі можуть закупити та принести якісь речі ( корм, іграшки, миски тощо.), попередньо повідомивши про це волонтерів. Також можна допомогти й фінансово, покривши рахунки за лікування песиків.
Де шукати інформацію про тварин, яким потрібне прилаштування?
Уся інформація щодо цього розміщена безпосередньо на сторінках у Facebook та Instagramмцентру. Також можна зателефонувати за номером:
-
+380-(66)-083-38-19 (Аліна Остапенко)
Також, у волонтерки є акаунт у Telegram (@Alina_sumyshelter), за яким теж можна звертатися у разі готовності взяти під опіку пухнастого друга.
Інна Чорнойван
