Чи знали ви, що традиції Слобідського Різдва включають не лише колядки, а й гадання, обрядові ігри та магічні ритуали, які виконувалися століттями? Журналісти MistoSumy занурились у минуле, щоб відчути, як святкували наші предки.
Ми поговорили із краєзнавцем Сергієм П'ятаченком, який розповів про давні традиції Сумської області.
Різдвяна вечеря у повісті Квітки-Основ’яненка
У повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Панна сотниківна» зображено, як козацький сотник із родиною готується до Святвечора. Дружина господаря готує кутю та узвар — обов’язкові страви на покуті, які символізують добробут і духовне очищення. Донька розносить частування бідним, адже в народі вірили: без допомоги нужденним свято не буде радісним. Заможні родини ділилися всім необхідним для приготування куті з тими, хто цього потребував.
Головними елементами святкової трапези були горщики з кутею та узваром, які ставили на покуті — почесному місці в домі. Ці страви подавали протягом усіх святкових днів, а залишки доїдали з пошаною, промовляючи молитви про добрий наступний рік.
Сакральний зміст куті
Кутя вважалася сакральною стравою, навколо якої зосереджувалися ритуали й гадання. Наприклад, скільки зерен куті прилипне до стелі після її кидання — стільки буде добра в домі. Її залишали на столі для душ покійних родичів, а за станом ложок після вечері судили, чи прийняли душі частування. Господар звертався до Мороза з проханням не шкодити врожаю, а після Водохреща ритуально «проганяв» кутю:
«Тікай, кутя, з покутя,
А узвар — іди на базар!»
Колядки як об’єднання громади
Колядки були головним різдвяним дійством, що гуртувало громаду. Харківські науковці, Амвросій Метлинський, Вадим Пассек, Олександр Потебня та Борис Грінченко, активно збирали й документували ці пісні. У записах зустрічаються колядки для господарів, господинь, парубків і дівчат, з побажаннями багатства, щасливого шлюбу й добробуту.
На Глухівщині етнограф Микола Маркевич описав традицію колядування: ватаги дівчат із паперовими ліхтарями у вигляді зірки співали обрядові пісні під вікнами господарів. Він також залишив один із перших описів вертепу — унікального лялькового театру, що розповідав біблійну історію про народження Христа.
Обряди: «Коза» та «Маланка»
Цікавим був обряд «водіння кози», зафіксований Павлом Гнідичем у селі Бацмани на початку ХХ століття. Вертепи й обрядові ігри «Коза» та «Маланка» залишалися популярними навіть у 1960–70-х роках. Фольклорист Валентин Дубравін записав, як молодь відтворювала ці дійства, надаючи їм сучасного звучання.
Спадщина Слобідського Різдва
Слобожанське Різдво — це історія про традиції, які об’єднували родини, села й громади. Воно нагадує про важливість духовних цінностей, милосердя та єдності. Завдяки творам Григорія Квітки-Основ’яненка та праці таких дослідників, як Микола Сумцов, Павло Гнідич і Олександр Потебня, ми маємо можливість зберігати ці традиції й передавати їх наступним поколінням.
