Олексій Скоркін залишився без житла, коли в його дім влучила російська авіабомба. На місці руїн минулого життя він заснував музей війни.
Житель прикордонної Великої Писарівки Олексій Скоркін, попри щоденні обстріли, створив у своєму селищі унікальний музей війни. Це вже третій музей, який з’явився завдяки його ініціативі: у 2022 році він відкрив музей меду, у 2023 — музей борщу, а наприкінці 2024 року — музей війни.
Журналісти MistoSumy поспілкувалися з Олексієм, щоб дізнатися, як йому вдалося реалізувати цю ідею в таких складних умовах.
— Як виникла ідея створити музей війни?
— 5 жовтня 2024 року російська керована авіабомба влучила в будинок, де була моя квартира. Це багатоквартирний двоповерховий будинок у центрі селища. Він зруйнований майже вщент. На щастя, всі його мешканці на той час виїхали, тож ніхто не постраждав. Я потроху почав наводити порядок на прибудинковій території цього будинку. І у жовтні 2024 року мені в голову прийшла ідея створити на руїнах саме цього будинку музей війни.
— Якою була мета створення саме такого музею?
— Головна мета — привернути увагу до Великої Писарівки, яку російська армія сьогодні активно знищує. Я планую приймати тут екскурсійні групи та розповідатиму про страхіття війни. А кошти, отримані від екскурсій, направлю на відбудову пошкодженого будинку.
— Які експонати містить музей?
— У музеї представлено більше трьох десятків експонатів. Це артефакти часів Другої світової війни та сучасної російсько-української війни: уламки снарядів, гільзи, пробиті шоломи, військова амуніція, спалені автомобілі тощо.
Ця локація — просто неба, просто на прибудинковій території. Відвідувачі можуть не тільки побачити експонати, але й доторкнутися до них.
— Ви створили на території цього зруйнованого будинку також і пункт допомоги безпритульним тваринам. Розкажіть і про нього.
— Так, поруч із музеєм війни я відкрив пункт допомоги безпритульним тваринам, який називається "Кіт та пес". Його мета — годувати котів та собак, які залишилися без господарів.
До недавнього часу у нашому селищі був відсутній зв'язок між волонтерами та місцевими жителями. Після ж створення мною цього пункту, волонтери знають куди потрібно привозити корми для чотирилапих. А місцеві жителі звертаються до мене, і я надаю їм ці корми.
— Як під щоденними обстрілами вам вдається сьогодні працювати?
— Нелегко. Але я не опускаю руки.
Дійсно, сьогодні Велика Писарівка майже щодня обстрілюється російською армією. Останнім часом ці обстріли посилились.
До повномасштабного вторгнення у нашому селищі проживало 4 тисячі 500 осіб, але на цю мить більшість місцевих мешканців виїхали у більш безпечні регіони. І залишилося сьогодні у нас десь 1500 людей.
Так, тут дуже небезпечно, адже літають снаряди прямо над головою, постійно працюють ворожа артилерія та міномети. Але якщо і я виїду з Великої Писарівки, то нікому буде розповідати про жахіття війни.
Музей війни я створив саме для того, щоб на наше селище звернули увагу. Я хочу відбудувати зруйнований будинок, а разом з ним і Велику Писарівку.
Оксана Кирʼян
