«Навіть у звичайному запиті від людини «Просто підшити» – я звертала увагу на якість одягу та як зробити так, щоб містянин міг носити його ще довго», - розповідає Марина Беркаш – власниця сумського виробництва одягу «Amber Family». Дівчина розпочала свій шлях зі звичайної мрії і йшла до неї крок за кроком, вивчившись на швачку, закрійницю, а потім модельєрку. Ще студенткою приймала замовлення та вигадувала ескізи для своїх клієнтів. Як мрія та підтримка рідних допомогли сум’янці почати «одягати» зірок – у нашому матеріалі.
«У підлітковому віці як і всі мала амбітні плани…»
- Який же був Ваш шлях до моменту, як Ви почали «одягати» зірок?
- Мріяла про високу моду, а почала з латання штанів. У підлітковому віці як і всі мала амбітні плани, однак вони не стикаються з нашою суворою реальністю. Коли юна максималістка, повна мрій про шикарні костюми та шубки, раптом опиняється віч-на-віч з повсякденністю, доводиться братися за будь-яку роботу. Але саме ці перші кроки та довіра моїх замовників – заклали умовний фундамент виробництва. Бо навіть у звичайному запиті від людини «Просто підшити» – я звертала увагу на якість одягу та як зробити так, щоб містянин міг носити його ще довго. Якщо я помічала зношений стан тканини чи мала сумніви скільки вона ще прослужить, то могла відмовити. Звичайно, це мій заробіток, але для мене це було не головне. Сьогодні мій одяг носять в різних куточках світу, а колись я сиділа за швейною машинкою і вчила клієнтів цінувати якість попри усе.
- У студентські роки у Вас уже було замовлення, як це було?
- Я починала з просто допомоги чи невеликих замовлень рідних та однокурсниць: підшити, видозмінити тощо. І так одного разу до мене звернулася дівчина по рекомендації. Вона збиралася за кордон, бо виходила заміж за іноземця зі Сходу. Замовниця мріяла про екзотичні образи для знайомства з родиною нареченого на Сході. Її бачення було чітким: поєднання східних мотивів з європейською вишуканістю. Переді мною постало непросте завдання: створити унікальні образи, маючи лише побутову швейну машину. Але відмовляти клієнтці було не в моїх правилах. Я вирішила, що відсутність професійного обладнання стане викликом, який допоможе мені продемонструвати майстерність і креативність. Результатом стала колекція, у якій кожен шов був оброблений вручну, з особливою увагою до деталей. Клієнтка була в захваті від такої індивідуальної роботи, а я отримала неоціненний досвід. Ми, до речі, працюємо з нею і досі.
- До того, як створити щось своє, Ви десь ще працювали?
- Так, ще навчаючись в університеті мене запросили на роботу хутряних виробів. Однак, знаєте, з часом я зрозуміла, що то не моє – працювати на когось. Згодом звільнилася і працювала на себе й потихеньку виробництво збільшувалося. І ось вже протягом восьми років створюю унікальні образи для сум’ян та допомагаю їм показати своє «я» через одяг.
- Чи не лячно було ось так починати?
- Можливо, я була не готова. Однак, коли ви молоді максималісти, то вам не страшно нічого. Так, грошей не багато було, але я вирішила спробувати, робити й не опускати руки. У моменти слабкості поряд була мама. Саме вона завжди допомагала мені як фізично, так і морально, інколи фінансово. Я завдячую їй усім, чесно.
- Ви самі продумуєте візуальну частину колекції?
- Так, звичайно. Якщо людина приходить зі чіткою ідеєю, я допомагаю її втілити в життя, доповнюючи її своїм баченням. Але найцікавіше, коли клієнт звертається зі запитом: «Хочу чогось особливого, але не знаю чого саме». У такому випадку я стаю своєрідним гідом у світі моди, допомагаючи людині розкрити її внутрішній світ і знайти власний стиль. Однак я не нав'язую свої ідеї, а лише пропоную напрямки для роздумів. Адже найкращий одяг – це той, який відображає індивідуальність свого власника.
- Знаю, що Ви також створюєте колекції для 12 брендів по Україні та за кордоном.
- Загалом, якщо замовник у Сумах, то ескізи обговорюються особисто. Тобто я пророблюю усі деталі, демонструю їх і ми вирішуємо. Так само й з брендами. Відшиваю перший зразок і в процесі його створення ми обговорюємо усі ключові моменти майбутньої колекції. Тобто від задуму до реалізації будь-який образ проходить кілька етапів створення. Навіть відшитий ескіз може не так «сісти по фігурі», хоча усі параметри дотримані.
«Найскладніше замовлення – це мотокостюм зі світу Marvel»
- З якими цікавими замовленням Ви стикалися?
- Був момент, коли з маленької норкової шуби 44 розміру мене попросили створити таку ж 85. Тобто іншими словами, перешити наявну на кілька розмірів більше. Відверто, це було мега складно. Я відправляла своїм постачальникам шматочки хутра, щоб вони мені розфарбовували шкіру у потрібний тон. У результаті, шуба мала до ліктя хутряний рукав, додавали боки та розшивали як могли. З подібного замовлення було ще з однієї дублянки зробити дві дитячі.
- А яке ж найскладніше замовлення було?
- Найскладніше замовлення – це мотокостюм зі світу Marvel з натуральної шкіри. І це був не просто косплей якийсь, а хотіли справжній костюм з захистом, з наколінниками. Він мав гарно сидіти, прилягати, вигладити абсолютно так, як у фільмі, де й знімається Райан Рейнольдс. Ми тоді переїздили в інше приміщення, мені зателефонував хлопець, сказав про його замовлення, але через велику кількість роботи я попросила трохи почекати. За два тижні він звернувся знову. Як виявилося це сумський мотоблогер і геймер. Створення такого костюма вимагало від нас не лише майстерності, а й креативного підходу. Довелося проводити численні експерименти з матеріалами, підбирати ідеальний колір і фактуру шкіри. Навіть у фільмі є таке собі відсилання, чому костюм червоного кольору, щоб не було видно слідів крові, коли героя поранять. Ви б знали, скільки ми пересилали туди-сюди зразків шкіри, як мені постачальники розфарбовували її у різноманітні відтінки крові. Спочатку зробили макет з тканини, далі дивилися як він на фігурі сидить, а слідом вже все інше: зшивали, кроїли та доповнювали.
- Дуже масштабне замовлення, скільки ж хлопець віддав за нього коштів?
- Трохи більше тисячі доларів. Але знаєте, коли ми вже віддавали його, то суворий чоловік почав посміхатися та тішитися. У такі моменти я розумію, що уся робота, старання не дарма. Натхненні та такі задоволені очі – один з найкращих компліментів для модельєрів.
«Кожного місяця ми відшиваємо до 100 костюмів для ЗСУ…»
- Як повномасштабне вторгнення вплинуло на роботу виробництва?
- Я не знаю людей на яких би війна вплинула позитивно. Ми втратили левову долю клієнтів. Багато хто виїхав за кордон чи в інші міста. Інші не змогли оплатити свої замовлення, які просто «зависли». Де в кого загубилися тканини, які виїхали 23-го лютого, а 24 вже почалося повномасштабне вторгнення. Потім через декілька днів, хоча я вже не пам’ятаю чи днів, чи тижнів, ми з чоловіком почали шукати, чим допомогти. Прийшли на гуманітарний штаб, взяли матеріали та пішли до нашої студії, шити. Згодом і мої дівчатка, співробітниці, повернулися й виробництво продовжило роботу. Ми почали співпрацювати з партнером, він шукав нам замовлення на виробництво, а ми виготовляли.
- У якийсь час почали волонтерську роботу, працювали майже безоплатно, однак просили хоча б на матеріали, оренду, амортизацію, тому що велика кількість роботи негативно вплинула на стан обладнання. Якщо до того ми шили цивільний одяг, не було надважкого нічого, то коли почали шити бронежилети чи ще щось подібне – їх нічого не бере. Звичайно, обладнання зносилося. Уже на слух чуємо, там цокає, там щось бовтається на тій же швейній машинці.
- Тобто ваше виробництво по сьогодні допомагає нашим захисникам?
- Так, «Amber family» шиє спеціальні костюми для постраждалих, щоб після того, як їм надали медичну допомогу – вони не були оголені. Кожного місяця ми відшиваємо до 100 костюмів для ЗСУ, але навіть цього мало, хоча ми й ледь це цілодобово працюємо.
