26 січня путивляни провели в останню путь героя-земляка, який більше року вважався без вісти зниклим.
Більше року родина плекала надії обійняти свого дорогого сина та батька – Олександра БОЖКА, але кривава війна вирішила все інакше. Довгі місяці надій, молитов, тяжкого очікування закінчилися страшною та болючою звісткою про загибель нашого земляка.
Народився Олександр Миколайович БОЖОК в селі Кочерги в 1990 році. У 2002 році родина захисника переїхала до с.Князівка, де минули подальші шкільні роки Олександра.
10-11 класи навчався захисник у Путивльський школі №1 ім. Р.Руднєва, а фахову освіту здобував у Путивльському профліцеї за спеціальністю "зварювальник".
Олександр дуже любив свою рідну землю, сам обробляв і працював на власних паях і допомагав своїм односельчанам. «Олександр - людина слова, вірний, мужній, справедливий, мав дійсно золоті руки», - саме таким героя згадують сусіди, близькі друзі та знайомі.
З початком повномасштабного вторгнення до України російських окупантів у 2022 році разом з батьком пішов служити до роти охорони. Наступного року був переведений до міста Ніжин, а далі – на Донеччину.
19 січня 2024 року на Покровському напрямку під час виконання службових обов’язків внаслідок штурмових дій противника, виявивши стійкість та мужність, загинув головний сержант Олександр БОЖОК.
Від 24 січня 2024 року захисник вважався зниклим безвісти. Рік пошуків для родини став роком надій і сподівань… На жаль, звістка про страшне горе зруйнувала всі очікування.
Олександр був справжнім патріотом своєї держави, який без вагань став на захист незалежності та свободи України, своєї рідної домівки та улюбленої родини. Вірний син свого народу та держави віддав найдорожче – власне життя заради миру у своїй країні.
Захисник назавжди залишиться в нашій пам’яті взірцем мужності, сміливості та незламності.
Вічна та світла пам’ять герою.
Герої не вмирають!
