Рідні нашого Захисника України Вадима ДРУЖИНІНА просять своїми підписами вшанувати пам'ять загиблого Героя та підписати петицію про присвоєння почесного звання" Герой України" (посмертно).
Військовослужбовець ЗСУ, механік-радіотелефоніст відділення командно-штабних машин радіовзводу роти зв’язку командного пункту польового вузла зв’язку військової частини А1376, солдат, наш земляк Вадим Миколайович Дружинін загинув 25 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новосілка, Волноваського району, Донецької області.
Народився Вадим Миколайович 20 березня 1979 року в місті Васильків, Київської області у сім’ї військовослужбовця. Родина постійно переїздила з одного місця служби батька в інше. У 1992 році батько звільнився з військової служби, родина переїздить на постійне місце проживання в місто Конотоп. У 1996 році Вадим закінчив Конотопську ЗОШ №3 і продовжив навчання в Конотопському вищому професійному училищі, здобув професію електрогазозварювальника.
Трудову діяльність розпочав в КП «Конотопське трамвайне управління» монтером колії. Йому подобалась його професія. У 1999 році був звільнений в зв’язку з призовом на строкову військову службу. Військові навчання проходив в Полтаві, після закінчення яких був відкомандирований для проходження строкової служби у в/ч А0351, де опанував посаду радіомеханіка. Після закінчення терміну строкової служби, повернувся до цивільного життя: заочно здобув вищу освіту.Певний час працював менеджером зі збуту в ТОВ «Торгрес», торговим представником у ТОВ «Ново Трейдинг», м. Київ, їздив на заробітки до Польщі.
Коли в 2014 році російські окупанти розпочали війну на сході України, в 2019 році добровольцем поповнив ряди Збройних Сил України, уклавши контракт з 58 ОМПБр ім. гетьмана Івана Виговського та брав участь в антитерористичній операції на Донеччині. Служив механіком-радіотелефоністом.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, як справжній українець, самовіддано і мужньо захищав суверенітет та цілісність України спочатку на Чернігівщині, потім на Донеччині, Харківщині. Безстрашний воїн із бойовими друзями, незважаючи на постійні обстріли, забезпечував безперебійну роботу зв’язку – основний канал сполучення між командним і рядовим складом на передовій. Маючи аналітичний склад розуму, дуже гарно і швидко розбиратись в техніці, в екстрених бойових ситуаціях приймав правильні рішення. Був чесним, сміливим, підтримував і допомагав товаришам по службі у важкі хвилини, завжди усміхнений позитивний, був авторитетом для воїнів. Його улюблена фраза – «Усе буде тіп-топ».
Вадиму Миколайовичу назавжди залишиться 45 років.
