30 березня в Глухові відбулася церемонія прощання з Олександром Артамоновим (28.05.1980 — 19.03.2025).
Глухівська громада зібралася, щоб віддати останню шану справжньому Герою – Артамонову Олександру Миколайовичу. Він віддав своє життя, захищаючи Україну, і назавжди залишиться в серцях рідних, друзів та всіх, хто знав його як мужню, добру та самовіддану людину.
Під час церемонії прощання звучали слова подяки й скорботи. Рідні, побратими та мешканці міста схилили голови в пошані до захисника, який, попри власні переконання, став на захист Батьківщини, аби забезпечити мирне майбутнє для своїх близьких і всієї України.
Ми схиляємо голови перед його подвигом і висловлюємо глибоку вдячність за сміливість, силу духу та відданість рідній землі. Олександре, твоя жертва не буде забута. Ти житимеш у нашій пам’яті як символ незламності й справжнього патріотизму.
Загинув наш Артамонов Олександр Миколайович 19 березня 2025 року під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося внаслідок отриманих травм, несумісних із життям, під час спротиву ворогу. Його подвиг назавжди залишиться у наших серцях як символ самопожертви, мужності та відданості рідній землі.
Олександр, позивний "Арчі", народився в місті Глухові. Він навчався у загальноосвітній школі №2, а потім продовжив здобувати освіту в Професійно-педагогічному фаховому коледжі ім. О. Довженка. Після закінчення навчання працював трактористом у ТОВ "Велетень", а згодом – на взуттєвій фабриці в місті Ромни. Він був працьовитим, чесним і щирим, завжди готовим допомогти іншим.
Його знали як добру та чуйну людину, яка не могла залишатися байдужою до чужого горя. Олександр мав ніжне серце, він не міг вбивати людей, проте, попри власні переконання, він пішов захищати Батьківщину, ставши на захист рідної землі. Він боровся не заради себе, а заради своїх рідних, друзів, заради всіх, хто прагне жити у вільній та незалежній Україні.
Останні слова, написані матері, були простими, але сповнені турботою: "Добрий ранок, якщо ввечері не напишу, то я поїхав виконувати бойове завдання".
На жаль, цього вечора повідомлення вже не надійшло.
Олександр віддав своє життя заради нашого майбутнього. Його героїчний вчинок навіки закарбований у пам’яті рідних, друзів та всієї громади. Він залишив після себе не лише світлу пам’ять, а й невимовний біль у серцях матері, брата та сестри. Його жертовність – це нагадування нам усім про справжню ціну свободи, повідомили в мерії Глухова.
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні! Слава ЗСУ!
