У Сумській області триває унікальний проєкт зі збереження фрагментів народної архітектури. У фокусі — дерев’яні лиштви, віконниці, димарі та криниці, які ще можна знайти у селах, попри руйнування й час.
Ініціатива об’єднала команду обласного науково-методичного центру культури і мистецтв. Над проєктом працюють Анна Гавриленко, Вікторія Гавриленко та Євгенія Бистрицька. Вони координують експедиції, працюють з архівами, збирають фото і публікують знайдене у відкритому доступі.
«Враховуючи всі загрози і ризики, ми вирішили зібрати і зберегти для нащадків фрагменти народної архітектури, які ще подекуди можна знайти в містах і селах області», — розповідає Анна Гавриленко, провідна методистка відділу нематеріальної культурної спадщини.
Перші світлини зібрали під час експедицій, а згодом до ініціативи долучилися громади. Сьогодні проєкт об’єднав понад десять територій — найбільше фото надходить із Сумського, Шосткинського та Роменського районів.
«Ми вже маємо близько 100 світлин, на яких зафіксовано лиштви, димарі, віконниці, криниці. Найбільше таких фрагментів збереглося у віддалених селах», — додає Анна.
Кожне село — свій почерк
Під час роботи в селах команда зауважила цікаву закономірність: у кожному регіоні — свій підхід до орнаментів і форм. У деяких селах переважають геометричні мотиви, в інших — вирізьблені тварини, птахи або казкові істоти. Найяскравіші приклади зафіксували на Шосткинщині.
«Іноді видно, що кілька будинків у селі оздоблював один і той самий майстер — його стиль легко впізнати. Люди колись зверталися до найкращих у селі, і це видно у кожній деталі», — каже дослідниця.
Більшість імен цих майстрів залишилися невідомими.
Робота під час війни
Після початку повномасштабного вторгнення з’явився новий пласт — фотографії будинків після обстрілів. Команда фіксує навіть ті фрагменти, які залишилися на зруйнованих стінах.
«Якщо бачимо, що лиштва або різьблення збереглися — одразу документуємо. Бо завтра цього може вже не бути», — пояснює Анна Гавриленко.
Наразі до ініціативи приєдналися десятки жителів різних громад. Усі світлини зберігаються в архіві центру та публікуються на Facebook-сторінці Центру культури.
Замість фото — мистецтво
Окрім фотографій, частину фрагментів перетворюють на стилізовані ілюстрації. Це акварелі на основі реальних елементів — димарів, вікон, лиштв. Такі малюнки передають не лише форму, а й емоцію, і з часом стануть частиною електронного каталогу.
«Ми хочемо розповісти про Сумщину — як про регіон зі своєю архітектурною мовою, традицією та естетикою. Цю спадщину варто берегти й передавати далі», — говорять організаторки.
