Замість цифр та аналізу Ірина Іщенко обрала творчість. Сьогодні вона створює годинники з епоксидної смоли, кожен з яких – у єдиному екземплярі. Для сумської майстрині це не просто хобі, а медитативний процес, що допомагає відновлювати внутрішній баланс. Чому пил може зіпсувати виріб, а спокій врятувати задум, - у нашому інтерв’ю.
«Саме епоксидна смола врятувала мене від життєвих подій»
- Розкажіть, як у Ваше життя прийшло захоплення епоксидною смолою? Що Вас у ній зацікавило насамперед?
- Насправді, це сталося випадково, коли я шукала подружці подарунок. Я знайшла таку собі підставку з епоксидної смоли й одразу зацікавилася, що ж це таке. Почала шукати усю інформацію, майстер-класи чи курси й знайшла майстриню чиї роботи мені сподобалися. Я замовила у неї курс з виготовлення, придбала інгредієнти якраз до свого дня народження. Однак замість святкування отримала страшну звістку про те, що моя родина, яка їхала до мене – потрапила в аварію. Згодом тато помер, і це був важкий час. У нас з батьком були дуже близькі стосунки, тому мені було важко показувати, що життя триває і все добре. Потім ми з дитиною на місяць потрапили до лікарні, тож про творчість я зовсім забула. Коли ми вийшли, вже почалася війна.
- За рік по тому я згадала за не відкриту коробку і вирішила глянути, що ж там у середині. Але розуміння, що протягом цього розу мистецтво смоли швидко розвивалось і моїх знань буквально недостатньо - я знайшла ще один поглиблений курс з новими техніками та інформацією.
- Яким був Ваш перший досвід роботи зі смолою?
- Перший досвід роботи зі смолою не був одразу успішним, але бажання творити пересилило всі труднощі. Напочатку складно через відсутність знань про усі деталі: вологість, температура, вимоги умов. Через усе це – смола може просто не застигнути, затвердіти нерівномірно або взагалі барвник зіпсує її. Ось так і з моїм виробом трапилося фіаско. Пам’ятаю, що хотіла одразу кинути цю справу, але сама собі сказала: «Це тільки перший раз, треба продовжувати!». Я ж творча особистість.
- Чи відразу Ви почали робити годинники?
- Магія створення годинників з епоксидної смоли відкрилася для мене через інтернет. Спочатку я бачила майстринь, які використовували молди – спеціальні форми, куди просто заливалася смола, утворюючи готовий виріб. Тобто можна створювати у формі (молді), а можна виокристовувати борди - вони дають інший ефект (наприклад, мрамору чи зрізу каменів). У молдах можна створювати візерунки чи додавати сухоцвіти. Я бачила обидва варіанти й вирішила спробувати себе у створенні годинника. Перший досвід видався складнішим, він був у вигляді годинника у молді.
- Унікальність кожного виробу з епоксидної смоли вражає. Навіть намагаючись повторити власний дизайн, це неможливо. Смола живе своїм життям, створюючи неповторні візерунки під час застигання. Формула заливки може бути однаковою, але остаточний малюнок ніколи не буде ідентичним. Пігменти самі обирають свій шлях, створюючи дивовижні розводи.
- Тобто іншими словами, копію виробу з епоксидної смоли створити неможливо?
- Так, мої замовники можуть бути впевнені в унікальності кожного виробу. Адже навіть використовуючи схожі кольори – ідентичного виробу зробити не вдасться.
«Створення кожного виробу з епоксидної смоли – це справжній алхімічний процес»
- Чи пам'ятаєте той момент, коли Ви зрозуміли, що це хобі може стати чимось більшим, ніж просто творчість для себе?
- Спочатку виготовлення виробів зі смоли було для мене просто цікавим хобі, але коли знайомі дізналися про моє нове захоплення, почали надходити перші передзамовлення. Тоді я зрозуміла, що це може перерости у щось більше, ніж просто хобі. До цього я, як вже згадувала, мала вищу економічну освіту та займалася візажем і татуажем. Однак завжди хотілось займатися справою, яка буде приносити і прибуток, і задоволення. І мій досвід у макіяжі зараз допомагає мені легко підбирати кольори для смоли, розуміти палітри та їх поєднання. Це дуже допомагає в роботі.
- Як Ваше захоплення впливає на повсякденне життя? Чи допомагає воно вам розслаблятися?
- Смола допомагає мені розслабитися і наче сховатися від буденності, бо коли я творю - я медитую. Це особлива атмосфера - тиша, я, музика на фоні. Можна сказати, що це більше, ніж просто натхнення, яке приходить незалежно від думок. Наприклад, створюючи чорний годинник - не значить, що я у поганому настрої, це про щось глибше. Родина підтримує моє захоплення, мама завжди намагається підкинути мені якусь цікаву ідею з Інтернету, але мені здається, що я вже все бачила і доповнюю щось своє.
- Але хочу сказати, що спокій – запорука якісної роботи. Взимку, під час великого попиту на іграшки, мій дім перетворювався на майстерню. Чоловік з дитиною на ніч покидали кімнату, де я заливала смолу, аби ніхто не потривожив процес до повного застигання. Родина підтримує моє захоплення.
- Коли я купила курс, мене додали у чат однодумців, смолярів. І там я отримала неймовірну підтримку, поради й просто інсайти (розгадку якогось складного моменту – ред.). Це і поштовх до творчості й у деяких моментах натхнення. І, до речі, це був чат з людьми з різноманітних країн, але після 24-го росіян звідти видалили. Чесно, після цього я почала поважати власника чату ще більше.
- Які основні етапи виготовлення от саме годинника зі смоли Ви освоїли першими? Які з них були найскладніші?
- Отже, якщо говорити про основні етапи виготовлення годинника зі смоли, то першим, звісно, є створення форми, або ж, якщо був виріб, наприклад, це було пано з блискіток, а з нього захотілося зробити годинник. Далі потрібно приблизно доба, щоб смола застигла. Наступний етап – встановлення декору, наприклад, каміння чи циферблату. Саме встановлення циферблата для мене завжди було найвідповідальнішим етапом. Треба чітко розмітити всі позначки, щоб годинник показував правильний час.
- Пам'ятаю, колись я необдумано встановила позначки ще на незастиглу смолу, не врахувавши, що коли вона застигає - рухається. І звісно усі позначки попливли. На щастя, я вчасно звернула на це увагу та врахувавши всі нюанси, встановити їх правильно. Тому для мене цей етап завжди потребує особливої уваги та точності, щоб усі позначки були рівними. Щоб стрілки годинника показували точний час, існують спеціальні трафарети для визначення опорної середньої точки. З досвідом ставити стрілки стає легше. Один мій годинник навіть поїхав до Швейцарії.
Фото з архіву майстрині
- Ви згадали про найскладніший момент, а який же подобається Вам найбільше?
- Найбільше мені подобається момент заливки смоли та спостерігання за її стягуванням. Спочатку смола – це не просто як клей, вона складається з двох компонентів: затверджувача та самої смоли. Їх потрібно ретельно змішати у правильній пропорції. Якщо щось не врахувати, смола може не застигнути або застигнути неправильно, і бажаного ефекту не буде. Тому спочатку компоненти повільно і довго змішуються до однорідної консистенції. Потім я розподіляю цю суміш по формах кожного виробу, створюючи унікальні візерунки, які відрізняються в кожній формі. Створення кожного виробу з епоксидної смоли – це справжній алхімічний процес, де точність і інтуїція йдуть рука об руку. Уявіть собі: безліч маленьких стаканчиків, у кожному – своя магічна формула кольору. Пігменти у вигляді порошків, рідких барвників, навіть особливих паст – все це вимагає ювелірної точності у дозуванні. Варто лише трохи переборщити або недодати – і омріяний відтінок ніколи не з'явиться на світ.
- Звідки ж Ви черпаєте натхнення на створення краси?
- Нові ідеї для дизайну черпаю переглядаючи Pinterest та Instagram. Іноді натхнення приходить від споглядання природи, наприклад, гарного вечірнього неба, ефект якого можна відтворити у виробі, як я робила з підставкою. Буває, натхнення немає в нашими часами довго, а потім один момент, і ти думаєш, і одразу три годинника виливаєш.
- Чи був у Вас досвід екстравагантного або цікавого годинника?
- Одного разу військовий замовив годинник у чорно-червоному кольорі, надавши гільзи для оформлення. Я маю уявлення як він буде виглядати у результаті, але годинник ще у процесі, бо не усі гільди отримала ще. Однак це перше таке цікаве замовлення. Ще було таке, що я заливала смолу на один двошаровий виріб, а у результаті зробила з двох підставок – годинник з подвійною основою.
Фото з архіву майстрині
«Мене тішить, коли люди надсилають фото моїх робіт у себе вдома»
- Скільки ж часу йде на створення одного виробу?
- Загалом для заливки та створення йде пів години, але доба потрібна, щоб смола застигла. Робота з епоксидною смолою – це справжній виклик, обмежений часом. Варто лише згаяти 20-30 хвилин, і смола застигне, перетворившись на гарячий, неподатливий «скляний» об'єкт. Після виливання починається найцікавіше – спостерігати, як вона живе своїм життям. У молді вона стягується до центру, утворюючи чарівні візерунки залежно від способу заливки. На бордах же смола розтікається, сплітаючись з іншими кольорами, створюючи унікальні хвилі, ялинки, переходи пігментів та блискіток.
- Проте, не менш важливим є етап застигання. Приміщення має бути абсолютно чистим, адже навіть найменша порошинка, потрапивши на поверхню, може зіпсувати виріб, утворивши нерівність, схожу на бульбашку на екрані телефону. Такий дефект для мене неприйнятний. Особисто я дуже засмучуюсь, якщо через недогляд виріб виходить з браком.
- Слухаючи Вас здається, що розлучатися з виробами, які робиш з таким відданням – надскладно.
- Була у мене таця, яка довго стояла. Вона із зображенням будинків викликала захоплення, і люди навіть уявляли, де вона потрібна у їхньому будинку, але покупців не знаходила. Аж тут надійшло онлайн-замовлення саме на неї. Спочатку було трохи шкода розлучатися, адже до цього виробу я відчувала особливу прив'язаність, він часто супроводжував мене на ярмарках. Але я розумію, що готова ділитися своєю творчістю. Мене тішить, коли люди надсилають фото моїх робіт у себе вдома – таця на столі чи годинник на стіні. Найцікавіші замовлення часто бувають від військових, як той годинник, який ще в процесі створення. Хоча робота і відволікає від буденності, для мене важливе натхнення. Кажуть, не можна творити з поганим настроєм, але це і неможливо, бо в процесі ти забуваєш про проблеми і твій настрій знаходить гармонію.
- А як же Ви обираєте кольори для того чи іншого виробу?
- Творчий процес вибору кольорів часто інтуїтивний. Іноді майстер просто бачить майбутній виріб у певному кольорі, наприклад, білим менший елемент, а чорним більший. Навіть колір фіолетового для зрізу каменю у формі живої природи може виникнути спонтанно, без логічного пояснення, просто як внутрішнє відчуття. Так відбувається самовираження, відображення почуттів, джерело яких іноді складно визначити. Можливо, це пов'язано з тим, що подобається.
- Чи змінило створення годинників Ваше сприйняття часу?
- Відверто, так, бо я зрозуміла, що за часом важливо не просто стежити за стрілками, а спостерігати за часом красиво, проживаючи кожну мить, милуючись його плином на гарному годиннику.
- Чи очікувати нам Вашу власну майстерську у Сумах?
- Щодо планів, власна майстерня-бренд у Сумах – це можлива перспектива. Моя майстерня має назву «Smolari Art». Спочатку назва була складною, але я вирішила спростити: «арт» – мистецтво, «смоларі» – від слова»смола», а «Іра» – моє ім'я. Так вийшло «Smolari Art». У майбутньому мрію про власну студію, де будуть не лише створюватися, а й продаватися мої вироби. Чи планую? Сподіваюся і хочу, війна вносить свої корективи, але думки вже є.
