«За своє життя я переробив вагон дерева», — каже Михайло Мізай із Сум.
Його майстерність різьблення формувалась ще з дитинства, а сьогодні у творчому доробку пенсіонера — понад сотня авторських дерев’яних виробів: від мініатюр до масивних скульптур. Майстер працює над кожною деталлю з натхненням, яке іноді приходить навіть уві сні. У нашому інтерв’ю — історія людини, яка з дерева вирізає образи культури, природи та української класики.
Від дитячого захоплення до професії життя
— Як давно ви займаєтесь різьбленням по дереву?
— Все почалося з дитинства. У нашому будинку в селі Губарівка Кролевецького району стояв токарний станок з ножним приводом. На ньому ще мій дід робив вироби з дерева. Мені подобалось, як дід працює з деревом. Тому і я почав робити свої перші вироби. Це були гравюри.
Коли у 1974-му році я вступив до Глухівського педагогічного інституту, то вже будучи студентом, я почав робити більше виробів з дерева. У мої студентські роки (це 1974–1978 рік) було дуже мало літератури з різьблення по дереву. Тому доводилось проявляти власну ініціативу, щоб створити виріб.
— Як розвивалося ваше хобі далі?
— Після закінчення інституту я працював вчителем трудового навчання на Полтавщині. Тут у мене з'явилося вже більше можливостей для розвитку своєї справи. У мене був доступ до станків. На них я постійно щось різав та шліфував свої вироби. У роки вчителювання я переважно робив гравюри. Своєї справи я не полишав.
А у 2004-му році я переїхав до міста Суми. Мене запросили на роботу різьбярем у столярний цех. Тут я виготовляв уже масивніші вироби з дерева: скульптури для кабінетів, декоративно-ужиткове оздоблення для сходів, орнаменти для меблів, прикраси для шаф, рами для дзеркал та картин.
"За своє життя я переробив вагон дерева"
— Скільки всього ви створили виробів з дерева? Та які саме це вироби?
— За своє життя я переробив вагон дерева. І створив більше ста різноманітних виробів з дерева.
Це і масивні дерев'яні скульптури, і зовсім невеличкі мініатюрні вироби.
Серед моїх робіт є герби України з дерева, грифони та вази з дерева, годинник з дерева.
Також я зробив мініатюрний образ міста Суми — альтанку з дерева. Вона повністю відтворює альтанку, яка стоїть на Театральній площі у Сумах.
— Звідки ви берете ідеї для створення своїх робіт?
— Я постійно у творчому пошуку. Буває, дивлюся художній фільм, бачу в ньому цікавий художній образ. Та й думаю собі — а чому б не втілити цей образ у дерево. Отак і народжується ідея.
А інколи трапляється й так, що я вночі можу прокинутися від того, що мені приснилася якась оригінальна ідея. Тоді я швиденько встаю і беруся за роботу.
— Які вироби з дерева вам подобається робити найбільше?
— Більше всього я люблю робити фігурки тварин. Я насолоджуюсь, коли створюю дерев'яні фігурки з різних тварин. Під час роботи над таким виробом я можу і хвіст тварини закрутити чудернацьким чином, і образ самої тварини зробити оригінальним.
Серед моїх робіт є леви, тигри, слони, бики, коти, собаки, вовки і навіть кенгуру з дерева.
Також у мене є серія робіт «Волики з возиками».
А ще мені дуже подобається робити з дерева персонажів з творів відомих українських письменників. Так, я виготовив з дерева Енея — основного персонажа поеми «Енеїда» Івана Котляревського. Також я створив з дерева Петра та Наталку — головних героїв п'єси «Наталка Полтавка».
Майстерність у спадок
— Звідки у вас оцей хист — створювати авторські вироби з дерева?
— У нашому роду з діда-прадіда всі чоловіки жили в сільській місцевості, були майстрами на всі руки та займались виготовленням виробів з дерева.
Я зараз у четвертому поколінні чоловіків свого роду, який працює з деревом.
Мій дід та батько займалися будівництвом дерев'яних будинків для жителів сіл та селищ Сумської і Чернігівської областей. І вони не тільки будували будинки людям, а ще й прикрашали їх різьбленням з дерева. Я це бачив своїми очима, і теж пішов по стопах своїх пращурів.
— Що дає вам натхнення продовжувати таку незвичну справу?
— Свої авторські вироби я представляю на різноманітних Всеукраїнських ярмарках та виставках. Щорічно беру участь у виставці «Кращий твір року», яку незмінно проводить обласний художній музей імені Никанора Онацького. І коли мої роботи отримують високі відзнаки, то це приносить мені радість і бажання працювати далі.
На виготовлення одного виробу у мене може піти цілий місяць часу. Я намагаюся зробити свою роботу якнайретельніше. Інколи у роботі над виробом зупиняюся, обдумую кожну деталь, кожен елемент. А потім знову беруся до роботи з деревом, відточуючи всі деталі до досконалості.
І коли отримую вже готовий виріб, то моє серце радіє. Саме це і дає мені натхнення продовжувати свою справу.
