У бібліотеці-філії №4 Сумської публічної бібліотеки вже десять років діє мінімузей «Бабусина світлиця». Його створили самі бібліотекарі, зібравши сотні старовинних речей із родинних скринь, сіл і хат Сумщини.
У бібліотеці-філії №4 Сумської публічної бібліотеки вже десять років діє мінімузей «Бабусина світлиця». Його створили самі бібліотекарі, зібравши сотні старовинних речей із родинних скринь, сіл і хат Сумщини. Сьогодні тут можна побачити все — від глиняних глечиків до рушників із більш ніж сторічною історією.
Бібліотекарі хотіли, щоб люди приходили сюди не лише по книжки. Вони мріяли, аби читачі відчули живий зв’язок із минулим, побачили, як жили їхні предки, що їх оточувало і що робило побут теплим і людяним.
Ідея, що народилася з любові до минулого
«Ідея створення саме такого музею у нашій бібліотеці виникла ще у 2010 році, — розповідає провідний бібліотекар закладу Віра Рідченко, — Нам хотілося, щоб наші читачі приходили до нас не тільки, щоб прочитати цікаву книжку, але й щоб вони дізнавалися якомога більше про історію України, про те, як колись жили наші предки, як вони одягалися та яким був їхній побут».
Бібліотекарі почали приносити речі, які зберігалися вдома у батьків, бабусь і дідусів. Спочатку таких експонатів було кілька десятків, а вже у 2015 році їх стало достатньо, щоб облаштувати окрему кімнату — «Бабусину світлицю».
«Спочатку у нашому музеї працівники бібліотеки змайстрували старовинну українську піч. А першими експонатами були глечики, — говорить Віра Рідченко. — Наші предки у глечиках колись зберігали молоко та варення. Потім до глечиків додалися горщики та макітри. Я з дому, із села, у якому народилася, привезла рогач. Ним колись ще моя мама витягувала страви з печі».
Старовинні речі зі своїми історіями
Сьогодні у «Бабусиній світлиці» близько трьох сотень експонатів. Є колекції рогачів, чавунів, макітер, пасківників і діжок початку ХХ століття. У них колись квасили овочі чи пекли паски.
«У нашому музеї ви можете побачити і старовинні глиняні миски та дерев’яні ложки, — каже Віра Рідченко. — У велику миску колись господиня насипала їжу для всієї родини — борщ, картоплю чи вареники. Адже у давнину в українських сім’ях не було такого, щоб їжу насипали кожному окремо. А їли наші предки дерев’яними ложками».
Тут же можна побачити і чавунні сковорідки, і кочергу, якою вигрібали попіл із печі. А поруч — хлібна лопата, без якої не обходилась жодна хата.
Рушники, колиска і пам’ять родини
Окрему частину музею займають рушники — понад тридцять унікальних вишиваних зразків із Сум, Кролевеччини, Тростянеччини та навколишніх сіл. Найстарішому з них понад сто років.
«У нашій світлиці ви можете побачити і дерев’яну дитячу колиску, в якій у минулому столітті колисали дітей, — розповідає Віра Рідченко. — Цю колиску привезла моя родичка із села Товста Білопільського району. Я народилася у 1966 році, і мої батьки мені розповідали, що вони мене також колисали саме в такій дерев’яній колисці. Вона підвішувалась на мотузках до гака у стелі й чудово колисала дитину».
У світлиці є й речі середини ХХ століття — чемодани 1950–1970-х років, керосинові лампи, рублі, праники. Зберігаються і зразки старовинного одягу: чоловічі та жіночі шкіряні чоботи ручної роботи, які носили у 1930–1950-х роках.
«Такі чоботи були осінньо-зимовими, — каже бібліотекарка. — Тоді ще не виготовляли взуття окремо на кожен сезон. У таких чоботях ходили українці у селах орієнтовно до 70-х років минулого століття».
[GALLERY-914]
Музей, де оживають традиції
У «Бабусиній світлиці» бібліотекарі проводять заходи — читають вірші Тараса Шевченка, влаштовують свято вареника та народознавчі зустрічі. Тут можна доторкнутися до побуту минулого і побачити, як через прості речі відроджується пам’ять поколінь.
«Ми хочемо, щоб кожен, хто сюди приходить, відчув атмосферу української хати, — говорить Віра Рідченко. — Адже ці речі не просто старі — вони мають душу, і через них ми згадуємо своїх бабусь і дідусів».
Музей викликає неабияку цікавість серед сумчан. Найчастіше сюди приходить молодь, а також люди старшого віку — від 60 до 90 років. Бібліотекарі планують і надалі поповнювати колекцію новими експонатами, аби «Бабусина світлиця» залишалася місцем, де оживає пам’ять і звучить справжня історія Сумщини.