1 листопада в Сумах відбулася мирна акція на підтримку безвісти зниклих та полонених військових. Рідні й близькі захисників зібралися в центрі міста, біля фонтану «Садко». Вони тримали прапори й фото своїх близьких та скандували: «Безвісти зниклі не забуті!», «Полон вбиває!».
Одночасно вулицями Сум проїхала колона автівок, на яких були прапори й портрети полонених та зниклих військових. За кермом — їхні рідні, які щодня чекають на повернення тих, хто досі не вдома.
Ми зібрали кілька історій рідних, які щодня чекають на звістку про своїх близьких.
«Дуже вірю, що він повернеться додому»
Олена розшукує сина Олега, який зник 13 червня 2024 року під час операції поблизу села Кринки Херсонської області.
«Він зник під час операції на лівобережжі Херсонщини. Евакуація там відбувалася дуже рідко — це надзвичайно небезпечно, адже треба було переправлятися через Дніпро. Якщо людина поранена, можливості для евакуації майже не було. Досі я не знаю, що з моїм сином. Дуже вірю, що він повернеться додому, де ми його всією родиною чекаємо», — говорить жінка.
«Стою за брата»
Ольга (справа на фото) втратила зв’язок із братом понад два з половиною роки тому.
«Він зник 23 лютого 2023 року в Мар’їнці, Донецька область. Відтоді про нього нічого не відомо. Сьогодні я стою тут за брата. Разом зі мною — мій чоловік, наші діти та подруга. Чекаємо, шукаємо, віримо, що він живий», — розповідає Ольга.
«Шукаю сина»
Олексій уже півроку шукає свого сина Сергія, який зник безвісти на Торецькому напрямку.
«Востаннє він виходив на зв’язок 1 березня цього року. Ми чекаємо його й дуже сподіваємось, що він повернеться додому», — каже чоловік.
«Син бачив тата лише двічі»
Кристина (справа на фото) уже два роки не має жодної звістки про чоловіка Ярослава.
«23 жовтня виповнилося рівно два роки, відколи зник мій чоловік Ярослав Повх. Досі жодної звістки. Він зник неподалік Старомайорського, Волноваський район, Донецька область. У нас двоє синів — Кирюша і Ярославчик. Маленький бачив тата лише двічі. Через місяць після народження його батько зник. .Ми чекаємо, тебе, татко, дуже чекаємо», — говорить Кристина.
«Живемо в очікуванні будь-якої звістки»
Неля Масюк прийшла на акцію замість доньки. Її зять Руслан Курильченко зник безвісти у жовтні 2024 року.
«Ми вже другий рік живемо в очікуванні будь-якої звістки. Сьогодні моя донька залишилася вдома — менша дитинка трохи хворіє, тому прийшла я. На Руслана чекають дружина, двоє діток і вся наша родина», — розповідає жінка.
