Сум’янин Микола Привалов уже 18 років займається спортивним голубівництвом. Розповідаємо, як він тренує птахів і передає любов до справи синові.
Воркування й тріпотіння крил долинають із двору Миколи Привалова. Уже 18 років чоловік розвиває родинну справу — голубівництво, що передається в його сім’ї з покоління в покоління.
«Голубів я полюбив ще з дитинства, – розповідає Микола. – Мій дідусь тримав голубів, потім і батько мав їх удома. Тож і я зацікавився цими чудовими птахами: шукав про них літературу, вивчав, на які відстані літають і який мають характер. Я бачив, із якою любов’ю батько доглядав за ними. Саме від нього мені передалася ця любов, а тепер хочу передати її синові».
Своїх пернатих спортсменів чоловік утримує вдома, у Сумах. У його голубнику — понад сотня птахів. Як проходять тренування голубів і що потрібно, аби птах повернувся додому – розповідаємо далі.
Тренування на висоті
Голуби Миколи Привалова вперше взяли участь у спортивних змаганнях ще 2008 року, які організував Сумський клуб голубівництва. Відтоді птахи сум’янина щороку змагаються на різних дистанціях і не раз здобували перемоги. У колекції чоловіка – медалі «Чемпіон дистанції», а 2019 року один із його голубів став найкращим у клубі.
«Разом з іншими учасниками клубу ми постійно тренуємо своїх голубів, – розповідає Микола. – Саджаємо їх у клітку-переноску, потім завантажуємо до спеціальної машини – голубовоза – і вивозимо на певну відстань від Сум: 20, 30, 50 чи навіть 100 кілометрів. Спочатку птах кілька хвилин кружляє, орієнтується, а потім бере напрямок додому. А вдома ми засікаємо, із якою швидкістю він прилетів».
Такі виїзди, каже Микола, проводять регулярно, адже спортивний голуб, як і спортсмен, має постійно тримати форму.
Дім знаходять по сонцю й запаху
Сумські голубоводи щороку проводять змагання, під час яких їхні птахи долають сотні кілометрів. Голуби Миколи Привалова серед тих, хто неодноразово повертався додому одним із перших.
Його птахи долали різні відстані – 150 кілометрів до Срібного на Чернігівщині, 520 кілометрів до Новоград-Волинського на Житомирщині та 755 кілометрів до Любомля на Волині.
«Найвіддаленіша відстань, на яку ми відправляли голубів, – це 755 кілометрів до Любомля, – розповідає Микола Привалов. – Голубоводи посадили птахів у спеціальний голубовоз, який вирушив туди напередодні. А вже наступного ранку наші голуби вилетіли назад до Сум. Таку відстань вони подолали за 10–11 годин. І вдома ми визначили, хто прилетів найшвидше».
Орiєнтуючись у просторі за сонцем і запахами, голуби безпомилково повертаються до своїх голубників.
[GALLERY-933]
Розпізнати за дотиком і назвати по імені
Під час польотів на різні відстані спортивні голуби поступово загартовуються. Щоб підтримувати форму, вони мають регулярно пролітати великі дистанції. Якщо птах добре натренований, то, повертаючись із далеких маршрутів, не зупиняється навіть на перепочинок.
«Мені подобається доглядати за своїми голубами, – говорить Микола Привалов. – Годую їх двічі на день – вранці та ввечері. Своїх птахів я впізнаю навіть за польотом. Щодня стежу, щоб усі були здорові та активні».
У голубнику Миколи кожен птах має своє ім’я й походження. Усі голуби вирощені ним мають родовід, де зазначено кілька поколінь предків. Деяких чоловік називає на честь відомих спортсменів – Рональдо, Шевченко, Мейсі, Ребері, або ж у стилі автолегенд, як-от Порш 911.
Микола постійно поповнює свій голубник новими птахами. Серед них є і українські, і закордонні. Кожен голуб має родовід, де зазначено кілька поколінь його предків.
Сьогодні чоловік продовжує розвивати сімейну справу. У майбутньому він планує передати її своєму семирічному синові Івану, який уже змалку цікавиться спортивним голубівництвом.