Кінець року зазвичай пов’язують із підбиттям підсумків і плануванням майбутнього. Водночас у період повномасштабної війни ці процеси для багатьох людей можуть супроводжуватися додатковою напругою. Тривалий стрес і відчуття нестабільності впливають на ставлення до свят і власних очікувань.
Кінець року зазвичай пов’язують із підбиттям підсумків і плануванням майбутнього. Водночас у період повномасштабної війни ці процеси для багатьох людей можуть супроводжуватися додатковою напругою. Тривалий стрес і відчуття нестабільності впливають на ставлення до свят і власних очікувань.
Журналісти MistoSumy поспілкувалися із сумською кризовою психологинею Олександра Стадниченко, консультанткою з морально-психологічної підтримки військовослужбовців та їхніх родин, про те, як люди можуть проживати кінець року без додаткового внутрішнього тиску.
Фото з офіційної сторінки фахівчині
Підбиття підсумків року в умовах війни
За словами психологині, у мирний час підсумки року часто пов’язують із досягненнями, професійним розвитком або реалізованими планами. Водночас у нинішніх умовах підхід до оцінки прожитого року може змінюватися.
«Рік міг бути насиченим на події, а міг і ні – і це нормально. Найважливішим підсумком сьогодні може бути збереження себе, родини, базової стабільності та щоденного функціонування», – зазначає Олександра Стадниченко.
Фахівчиня пояснює, що в таких умовах доцільно звертати увагу не лише на результати, а й на факти власного досвіду – зокрема, на те, що людині вдалося пройти ще один рік у складних обставинах.
Планування нового року у стані виснаження
Психологиня зазначає, що за емоційного вигорання традиційне планування може сприйматися як додаткове навантаження і викликати напруження або тривогу. У таких випадках, за її словами, фокус може зміщуватися з досягнень на підтримку власного стану.
Йдеться, зокрема, про увагу до того, що допомагає менше виснажуватися, від чого можна відмовитися для збереження сил, а також про прості дії, які в конкретний момент дають відчуття опори. До такого підходу можуть входити режим сну, обмеження споживання новин або емоційний контакт із людиною, якій можна довіряти.
«Відсутність чітких планів у воєнних умовах часто є адаптивною реакцією психіки. Пауза може бути способом відновлення після тривалого напруження», – пояснює Олександра Стадниченко.
Святкування і соціальний тиск
Психологиня звертає увагу, що очікування обов’язкової радості під час свят часто формуються довоєнним досвідом, соціальними уявленнями та інформаційним фоном.
«Порівняння з іншими – це спроба знайти норму там, де її більше не існує», – зазначає фахівчиня.
За її словами, емоційний стан у святковий період може бути різним – від піднесення до спокою або суму. Відсутність святкового настрою, як пояснює психологиня, не є свідченням неправильного проживання подій.
Щоб зрозуміти власне ставлення до святкування, фахівчиня радить орієнтуватися на внутрішній стан, а не на очікування оточення, зокрема уявити, як би хотілося провести цей час без зовнішнього тиску.
Почуття провини і святкові ритуали
За словами психологині, почуття провини може виникати як у тих, хто вирішує святкувати, так і в тих, хто не має на це бажання.
«Відмова від маленьких радощів не зменшує чужого болю. Водночас небажання святкувати не є проявом байдужості чи зради», – пояснює вона.
Серед можливих форм самопідтримки Олександра Стадниченко називає прості ритуали – прикрашання оселі, запалену свічку або улюблений напій. За її словами, такі дії можуть створювати відчуття структури й безпеки, якщо вони відповідають реальним можливостям і бажанням людини.
Запитання наприкінці року
Наприкінці року психологиня радить поставити собі просте запитання: «Що мені зараз найбільше потрібно, щоб не зламатися?». Йдеться не про відповідність очікуванням чи пошук щастя, а про збереження внутрішньої рівноваги.
«Ми не зобов’язані бути сильними щодня. Ми маємо право на втому, паузу і відпочинок», – підсумовує фахівчиня.