4 лютого Роменська громада схилила голови в глибокій скорботі, проводжаючи в останню путь свого земляка — 41-річного Андрія Миколайовича Мельника. Мужній захисник повернувся додому «на щиті», зустрівши свій останній спочинок під спільну молитву рідних, побратимів та сотень мешканців міста.
4 лютого Роменська громада схилила голови в глибокій скорботі, проводжаючи в останню путь свого земляка — 41-річного Андрія Миколайовича Мельника. Мужній захисник повернувся додому «на щиті», зустрівши свій останній спочинок під спільну молитву рідних, побратимів та сотень мешканців міста.
Андрій народився та виріс у Ромнах, здобув професію кухаря-кондитера. Його знали як людину слова, відповідального фахівця та надійну опору для родини. До повномасштабного вторгнення він працював у закладах харчування великих міст, а згодом — охоронцем у столичному музеї «Пирогово».
Військовий шлях Андрія розпочався у жовтні 2024 року. Коли випала нагода обрати рід військ, він без вагань став морським піхотинцем у складі 37-ї окремої бригади. Це був свідомий вибір серця, адже у лавах морпіхів уже служив його молодший брат. Разом брати, підтримуючи один одного, виконували найскладніші завдання на передовій. Позивний «Меля» став для побратимів символом стійкості та відданості.
Життя стрільця-санітара обірвалося 18 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області. Тривалий час Андрій вважався безвісти зниклим, і лише після експертизи ДНК родина отримала страшну звістку.
Низький уклін воїну за його подвиг. У захисника залишилися батьки, сестра, молодший брат, кохана дівчина та племінники. Світла пам'ять про Андрія Мельника назавжди залишиться в літописі нашої боротьби за волю. Вічна слава Герою!